Нарешті. Через кілька тижнів панічного стану, у який суспільство занурюють щоденні відомості про епідемію кору, Мінздрав вийшов із анабіозу.
Щоправда, цей вихід має присмак спроби не вирішити ситуацію із захворюваністю, а знайти, у традиціях сучасних управлінських трендів, "крайнього".
Отже, виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун повідомила, що клята хвороба прийшла в Україну з Румунії. Добре, що хоч не Путін винуватий.Критично важлива для всіх інформація. Можна сказати – вирішальна для подолання спалаху захворюваності. Тепер, коли відоме "джерело", ми усіх вилікуємо. Так?
Не дивлячись на кострубатість цієї заяви, яка зайвий раз підтверджує суспільну думку про те, що в Україні нині немає міністерства охорони здоров'я, вона таки важлива. У якості явки з повинною, адже пані міністр опосередковано визнала, що проблема існує, і очолювана нею державна служба, мінімум кілька критичних для вирішення ситуації тижнів, нічого не робила.
А люди тим часом вмирали.
При цьому країною розганялись жахи, яких неможливо не помічати. Але належної реакції не спостерігалось. Ані з боку представників виконавчої, ані законодавчої влади. Замість наполягати в межах своїх повноважень на термінових діях з боку держави, політики звично використовують Фейсбук.
Вчора з'явився черговий допис Ольги Богомолець, в якому вона вказує на об'єктивні речі: "Проблема зі спалахом кору сьогодні є, на жаль, абсолютно неконтрольованою. МОЗ не володіє ситуацією і професійно нездатний до оперативного реагування. Навіть система оповіщення про випадки небезпечних хвороб стала працювати в державі через ЗМІ, які про це дізнаються першими".
Ольга Богомолець поскаржилась на те, що на засіданні Комітету охорони здоров'я ставила відповідні питання представникам МОЗ, але "відповідей не почула".
При усій повазі до Ольги Вадимівни, боротися з епідемією запитаннями на засіданні комітету і дописами в Фейсбук – не є ефективною тактикою.Аби лякати людей твердженнями про неспроможність МОЗу вирішити ситуацію і нагнітати істерію, можна і не бути головою парламентського Комітету з питань охорони здоров'я, депутатом від БПП та радником президента з гуманітарних питань. Усі ці посади є достатньо впливовими в державі, аби розпочати дійсно діяти, а не запитувати у невігласів з МОЗу, яким чином вони планують подолати епідемію.
Така методика притаманна "громадянським активістам". Волати і панікувати – їхня функція.
А якщо дивитись на ситуацію з площадки, якою є профільний парламентський комітет, дії повинні бути іншими. Вони мають виходити з того, що епідемія, про яку так емоційно говорять політики, є загрозою нацбезпеці. А при такій кваліфікації алгоритм дій є зрозумілим і законодавчо відрегульованим. Як і відповідальні особи, на яких покладені обов'язки у таких випадках. Але про відповідні звернення від парламентського комітету нічого не чути!Це – елементарні алгоритми дій в таких випадках.
Бо відповідальною за життя і здоров'я людей нині є Держава. Не румуни, не інопланетне і навіть не батьки, які не зробили щеплень своїм дітям. Відповідальні – глава держави (який, попри вимоги закону, досі тримає в якості "ВО" свою протеже в якості глави МОЗ), прем'єр-міністр (якому в силу об'єктивних прогалин ця тема просто нецікава), Комітет ВР з питань охорони здоров'я (який замість узяти на себе провідну роль для вирішення ситуації, продукує запитання до невігласів і скаржиться у ФБ про те, що ніхто не чує і не розуміє)... Усі вони – відповідають у першу чергу. І якщо ситуація із відверто неконтрольованої перейде у трагічну – скинути один на одного відповідальність не вийде. Не той випадок.
Тому попри усі прес-конфернції, пошук винних, волання у соцмережах, усе, що відбувається не можна кваліфікувати інакше, як злочинну бездіяльність.
Тим часом ситуація із захворюваністю не є чітко визначеною і кваліфікованою. Деякі фахівці стверджують, що насправді подібні спалахи не є новиною, деякі – лякають, що це тільки початок, далі прийде дифтерія. Суспільство не має конкретної інформації. І це вкупі із розумінням, що держава неспроможна захистити людей, поглиблює панічні настрої.
У той же час відомо, що будь-які адекватні дії з боку відповідних служб, супроводжені достовірною інформацією, вже самі собою "працюють" на позитив.Але... Шукати винуватців і робити щеплення. Це – увесь "потужний потенціал" держави по захисту населення від небезпеки? Яка, схоже таки існує. Це як раз той випадок, коли час напружитись, "виключити" режим піар-агенції, знайти у собі залишки адекватності і почати діяти так, як належить людям, відповідальним за усе, що відбувається. Адже порядок дій – елементарний і відпрацьований.
А саме: термінове залучення до подолання епідемії, що загрожує національній безпеці, відповідних державних осіб та інститутів – президента, глави кабміну та РНБО. Це можна зробити шляхом звернення з боку профільного парламентського комітету. Далі – створення оперативного штабу, термінова розробка плану заходів, інформування населення тощо.
Дійте. Просто згадайте про свої обов'язки!