21 серпня 1911 року з Лувру вкрали “Мона Лізу”. Цей злочин називають “пограбуванням століття”.


22 серпня 1911 року художник-реставратор Луї Беру прийшов до Лувру, аби зробити копію картини Леонардо да Вінчі “Мона Ліза”. Однак, замість картини французький реставратор побачив лише порожню стіну та чотири залізні скоби. З’ясувалось, що картина була викрадена.


Обшук Лувру не дав жодних результатів, картину у цей день так і не знайшли. Пошуками займався один із найкращих французьких детективів Альфон Бертільон. Першочергова підозра слідства пала на працівників музею та директора Лувру. Надалі у справі шукали політичне підґрунтя та звинувачували німців. У коло підозрюваних також увійшли художники-авангардисти та колекціонери.


В решті, до викрадення “Мони Лізи” все ж був причетний працівник Лувру. Молодий італієць Вінченцо Перуджа влаштувався у музей сезонним робітником - склярем. Вінченцо виготовив для полотна да Вінчі захисний екран. Знаючи систему роботи захисного скла, за відсутності відвідувачів сезонний робітник спокійно зняв картину зі стіни та виніс полотно за межі музею у власній куртці.


Після невдалого обшуку поліції у власній домівці Вінченцо покинув квартиру та перебрався до Італії. Виявилось, що Вінченцо - справжній маніяк-викрадач. Молодий хлопець по-справжньому спілкувався із Джокондою, дістаючи полотно із схованки під власним ліжком. Врешті, у Перуджі “поїхав дах” - він думав, що дівчина з картини керує ним та віддає йому накази.


Вінченцо Перуджі вирішив позбутися вкраденого полотна та передав його флорентійському антикварові. Антиквар, в свою чергу, звернувся до поліції, яка і затримала викрадача. Вінченцо зізнався, що вкрав картину, аби встановити історичну справедливість та повернути картину італійцям - “законним” власникам витвору мистецтва.


За “крадіжку століття” італієць отримав шість місяців в’язниці, а після звільнення роздавав ЗМІ інтерв’ю. Сама ж “Мона Ліза” ще півроку мандрувала виставками Італії, а потім повернулась до Франції. Саме після цього інциденту картина стала всесвітньо популярною. Але й досі є ті, хто вважають, що в Луврі знаходиться копія картини, а не оригінал знаменитого шедевра.