Уперше на поліцейській службі собака з’явився у 1816 році.


Гострий нюх, тонкий слух, витривалість, сила, вірність хазяїну та невибагливість стали причинами, через які собаку взяли на службу у поліцію. У ХІХ столітті в Європі значної популярності набуло використання собак на поліцейській службі.


Уперше чотирилапого в ролі помічника для поліцейського використали на північному сході Шотландії. Під час затримання банди хуліганів, яка займалась контрабандою віскі, значну допомогу поліцейському Малкольму Гіллеспі надав бультер’єр. Натренований пес нападав на тих, хто намагався уникнути правосуддя на коні, спереду. За таких обставин кінь вставав на диби, а наїзник опинявся на землі.


У другій половині ХІХ століття собак для служби у поліції використовували у Німеччині, Англії та Франції. Для боротьби зі зловмисниками вивели нову породу - бульмастифа, який відрізнявся від інших порід своїм злим характером.


У Німеччині першою собакою, які вступила на службу у поліції, був ротвейлер. З великим ентузіазмом німецькі поліціянти використовували в роботі ще одну породу - доберманів.


В Україні у 90 % випадків для роботи у силових структурах використовують німецьких вівчарок. Їх завжди використовували у розшукувальній діяльності. 90 % роботи силових структур - розшукувальна діяльність, тому німецька вівчарка найбільше відповідає такій роботі за фізіологічними особливостями.