26 квітня 1986 року вважають найбільш масштабною аварією, що коли-небудь сталася через атомну енергію. Чорнобильська катастрофа залишила неперевершені наслідки, окутуючи радіоактивними хмарами значну частину світу і перетворивши розкішні землі на зону відчуження. Через тридцять років після того дня ООН оголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті Чорнобиля, а в Україні це свято відзначали ще раніше. Цей день нагадує нам про небезпеку ядерної енергетики, про мужність ліквідаторів і про довгострокові наслідки для людей і довкілля.
Читайте також: Герої повертаються “на щиті”: які правила поведінки під час поховальної процесії загиблого воїна?
На початку весни 1986 року четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС працював вже понад два роки, і 25 квітня було заплановано його призупинення для технічного обслуговування. Зазвичай такі моменти використовувалися для тестування обладнання, і цей день не був винятком. Мета полягала в тому, щоб визначити, чи зможе турбогенератор працювати в режимі вибігу, без подачі пари в турбіну.
25 квітня о першій годині ночі оператори розпочали процес зниження потужності реактора четвертого енергоблока. О 13 годині 5 хвилин турбогенератор відключили від мережі, переводячи його в режим енергозабезпечення власних потреб. Проте через годину реактор було від’єднано від системи аварійного охолодження. Однак, надійшла заборона від Київобленерго на подальше зниження потужності реактора, і лише пізно ввечері, о 23 годині 10 хвилин, операторам було дозволено це зробити.
Фото з відкритих джерел
Потім потужність була знижена до критично низьких значень, і 26 квітня о першій годині ночі розпочався експеримент. Всі циркуляційні насоси, які прокачують воду через реактор, були підключені згідно з планом. Однак це навантаження виявилося занадто великим, що призвело до зменшення пароутворення в реакторі, і автоматичні системи керування стрижнями вивели їх з активної зони.
Втрата контролю над реактором настала через побоювання операторів аварійної зупинки, що призвело б до зриву експерименту. Вони відключили систему аварійного вимикання, яка мала спрацьовувати при надзвичайно низьких рівнях води та тиску пари. Це призвело до втрати всіх можливостей впливу на процеси в реакторі. Проте, експеримент продовжувався, і одну з турбін було вимкнуто згідно з планом. Це призвело до різкого зниження потужності циркуляційних помп і відповідно до цього зменшення потоку води через реактор.
У реакторі стали спостерігатися різке підвищення пароутворення й потужності, і автоматика почала вводити керуючі стрижні в зону активності. Однак це не призвело до зменшення потужності реактора, а навпаки, вона продовжувала зростати. Тому оператори були змушені використати кнопку аварійного захисту, щоб стрижні опустилися якнайшвидше.
Фото з відкритих джерел
Проте тиск пари був настільки великим, що стрижні не змогли опуститися до необхідної глибини. О 1 годині 23 хвилині активну зону реактора зруйнував тепловий вибух. Водяна пара потрапила в зону термоядерної реакції і через кілька секунд стався другий вибух, який розірвав всю конструкцію четвертого енергоблока, зруйнував бетонну покрівлю і спричинив пожежу.
Першими на місце події прибули пожежники, які намагалися загасити пожежу, що виникла на енергоблоці. Гасіння тривало до п’ятої ранку, але майже всі перші ліквідатори катастрофи померли протягом наступних днів і тижнів від величезної дози радіоактивного опромінення.
Фото з відкритих джерел
27 квітня уряд розпочав евакуацію населення міста Прип’ять. За добу було вивезено, за різними даними, від 44 до 47 тисяч осіб. Люди збиралися поспіхом, в надії, що незабаром повернуться додому. Водночас на аварійний реактор, всередині якого тривало горіння, з гвинтокрилів почали скидати пісок, глину, свинець та інші матеріали.
Радянський уряд сповістив громадян про катастрофу 28 квітня, але справжній масштаб події не був розкритий. ЗМІ за кордоном активно розповсюджували інформацію про небезпеку, тим часом у Києві, на відстані 100 кілометрів від Чорнобиля, тривали першотравневі заходи. 2 травня через підвищення рівня радіації почалася евакуація з 10-кілометрової зони, а через дві доби зона була розширена до 30 кілометрів. З усім тим, в офіційних зверненнях по телебаченню та радіо високопосадовці стверджували, що рівень радіації постійно знижується і відповідає міжнародним стандартам. Однак насправді радіаційні викиди науковці пізніше оцінили як еквівалентні приблизно чотирьом сотням Хіросім.
В кінці травня почали обробляти аварійну зону спеціальною речовиною-сорбентом, а також розсіювати за допомогою авіації дощові хмари над Прип’яттю. Спеціалісти, робітники та військові частини з усієї країни були відправлені до Чорнобиля для ліквідації наслідків аварії. Четвертий енергоблок було поховано під об’єктом "Укриття", який складався з бетонного саркофага.
Фото з відкритих джерел
Чорнобильська катастрофа призвела до радіаційного забруднення площею близько 200 тисяч квадратних кілометрів. Найбільше постраждали Житомирська та Київська області, а також прилеглі території Білорусі та Росії. Навколо самої ЧАЕС була встановлена зона відчуження радіусом 30 кілометрів. Наслідки катастрофи для здоров’я людей досліджуються й донині, проте серед науковців немає єдиної думки щодо цього питання. Деякі вважають, що радіація пов’язана лише з захворюваннями учасників ліквідації та мешканців забруднених територій, тоді як інші стверджують, що наслідки аварії вплинуть на здоров’я не лише сучасних, а й майбутніх поколінь українців.
Сучасний світ став свідком того, як російська армія, своїми загарбницькими діями, мало не спричинила другий Чорнобиль. Орда з РФ пограбувала Чорнобильську АЕС, викрали й пошкодили понад 1000 комп'ютерів, а також вивезли вантажівки й радіаційні дозиметри. Загальні збитки, заподіяні російською окупацією, оцінюються у понад 1,6 млрд гривень.
Фото з відкритих джерел
Наразі в зоні відчуження спостерігається точкове підвищення радіаційного фону, що, за словами керівництва ЧАЕС, пов'язане з діями російських військових, які рили там окопи та автомобілями збивали пилюку. Крім того, росіяни розгромили й пограбували майстерні, лабораторії та офіси Чорнобильської АЕС. Це безглузде порушення правил безпеки "призвело до погіршення радіаційного фону".
Попри це, директор ЧАЕС заявив, що станція наразі функціонує у штатному режимі. Пошкоджені об'єкти відновлюються, проте важливо забезпечити безпечну експлуатацію радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива.
Раніше ми писали: понад 80 км фортифікацій на Донеччині та Запоріжжі збудували в межах мілітарної ініціативи Сталевий Фронт на Авдіївському, Курахівському та Запорізькому напрямках театру бойових дій. Будівництво захисних фортифікаційних споруд першої та другої лінії оборони активізувалося в грудні 2023 року в координації з Міністерством оборони України та взаємодії з інженерними військами.