Любов Симоненко пропрацювала одинадцять років у колі однодумців на металургійному комбінаті «Азовсталь». На підприємстві вона обіймала посаду провідного інженера відділу закупівель. Тепер Любов Євгенівна працює економістом на Метінвест-КРМЗ. Місто та колектив зустріли радо, однак жінка впевнена, що вже дуже скоро всі маріупольці зможуть повернутися у мирний українській Маріуполь, щоб відновити його інфраструктуру та  знову зробити його процвітаючим.

Фото пресслужби компанії Метінвест

Плани, які не втілились у життя

Вечір 23 лютого для Любові Симоненко був дуже хвилюючий. Вона мріяла, будувала плани як буде проводити відпустку, яка мала початися вже наступного дня. Гостювала у сестри на Східному мікрорайоні. Ввечері закривала останні питання перед відпочинком, щоб нічого не заважало насолоджуватися сонцем та Червоним морем.

Однак 24 лютого жінка зрозуміла, що плани не зможуть втілитися у життя. Після ранкових вибухів уся родина відразу поїхала до приватного сектору на Новоселівку до родичів. Там було тихіше, однак, через декілька днів вимкнули світло, не було води, із-за ворожих обстрілів був пошкоджений газопровід, тож не стало й газу.  У перші дні рятував генератор, за допомогою якого зберігали продукти та заряджали телефони. Мобільний зв’язок вдавалося зберегти аж до 1 березня. Як пізніше узнали, для більшості маріупольців така послуга к цьому часу була вже не доступна.

Бомбардування міста та важливе рішення

З початку березня російськи війська стали вже без пауз обстрілювати Маріуполь. Наносили авіаудари, бомбили з кораблів. Любов та родина її сестри прийняли остаточне рішення  - виїжджати. Їхати вирішили на власному автомобілі. 5 березня був оголошений «зелений коридор», попри це окупанти гатили не перестаючи.

З міста виїжджали через дорогу біля торгівельного центру «Порт Сіті». За кермом була Любов, тому військові не були дуже прискіпливими й проїхати вдалося досить швидко, хоча деякі машини стояли у черзі кілька днів.

Доїхавши до села Федорівка родина Любові не змогла їхати далі – транспорт взагалі не пускали російськи військові. Мирні жителі вмовляли окупантів пропустити далі, але марно, біла села створилася колона з 70 автомобілів, які не могли пресуватися. Після багатогодинних перемовин родині Любові Симоненко вдалося доїхати до окупованого села Темрюк (що знаходиться на кордоні із Запорізькою областю), там їх прийняли місцеві жителі, нагодували та дали прихисток.

Тут Любов прожила близько місяця, тут дізналася, що її дім знищений ворожим снарядом й вирішила обрати життя – їхати далі до України. Родина приєдналася до колони, яку організували співробітники підприємства Метінвест-Промсервіс. Через фільтраційні пункти у Володарську, за маршрутом Мангуш - Бердянськ - Запоріжжя Любов із близькими все ж дісталася у до українського обласного центру.

З Приазов’я до Кривбасу

Сьогодні Любов Симоненко працює на Метінвест-КРМЗ економістом управління з закупівель. У Кривий ріг її запросила подруга, з якою працювали разом у Маріуполі. Приїхавши до Кривого Рогу одразу пішла до Центра кар’єри Метінвест з усіма документами, що вдалося привезти із собою. Там змогла зареєструватися та обрати спеціальність до душі.

Фото пресслужби компанії Метінвест

 «Мені здається, що на новому робочому місці все таке знайоме, такі ж документи для опрацювання, завдання, плани. Метінвест створив структуру у якій кожен співробітник, навіть не знаючи як працює інше підприємство у іншому місті, може швидко навчитись виконувати поставлені завдання якісно та швидко», - зазначає Любов Симоненко.

Наразі спеціалістка звикає до нового робочого місця та колективу та плекає надію, що цей безцінний досвід обов’язково стане у нагоді у мирному житті.

Нагадуємо, що Група Метінвест продовжує підтримувати співробітників, які через війну опинилися у скрутному становищі та робітникам, що втратили робочі місця в насідок військового нападу РФ.

Вже відкриті більше 4000 вакансій у Кривому Розі, Кам’янському, Запоріжжі та Покровську. Дізнатися про роботу можна звернувшись до Центру кар’єри Метінвест за номером телефону: 0 800 606 000 (безкоштовно). У Кривому Розі Центр приймає співробітників компанії за адресою: Саксаганський район, вул. Заводська, 1 з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 17:00.

Ще історії маріупольців, яких гостинно прийняли у Кривому Розі: 

Майстер термонаплавильної дільниці Метінвест-МРМЗ В’ячеслав Балабан.  Тепер разом зі своєю сім’єю він живе у Кривому Розі та працює на Криворізькому ремонтно-механічному заводі. В’ячеслав розповів свою історію про початок війни і перебування у теперішньому Маріуполі.

Наталія Дабло, яка нещодавно знайшла роботу на Інгулецькому ГЗК. П’ятого жовтня цього року Наталія Дабло планувала відзначити власний трудовий ювілей – 35-річчя роботи на меткомбінаті Азовсталь. Вона прийшла туди одразу після закінчення інституту й жодного разу не пошкодувала. Працювала в управлінні автоматизації на дільниці доменного цеху.

«Життя до війни було чудовим, у 2019 році народився довгоочікуваний син й відтоді найулюбленішим хобі стало для мене проводити час з родиною, відпочивати на природі, гуляти по місту. Адже наш любимий Маріуполь був квітучим й сучасним мегаполісом з багатьма місцями, де можна гарно відпочити із сім’єю», - розповідає Андрій Ісаєнков.