29 квітня – особливий день для всіх, хто живе в ритмі танцю, адже у всьому світі він відзначається як Міжнародний день танцю. Ця дата обрана не випадково: 29 квітня 1727 року народився великий французький балетмейстер, реформатор танцювального мистецтва та теоретик, батько сучасного балету Жан-Жорж Новерр.
Але цього дня ми хочемо поговорити про дуже важливий для українців танець – гопак.
Гопак – старовинний український танець, який давно став національним. Цей танець походить від козацьких часів, але популярний і сьогодні. Оскільки у танці використовують трюки та надзвичайно швидкі стрибки у швидкому темпі, дивитися на це одне задоволення!
Сам танець показує всю широту української душі та давно став візитівкою української культури. Гопак зображує діалог, у якому чоловіки розкривають індивідуальність, силу та відвагу, а жінки – грацію та красу.
Історія виникнення гопака пов'язана з бойовою підготовкою запорізьких козаків у XVI-XVIII століттях.
Тож спочатку це був виключно чоловічий танець. Гетьмани із булавою йшли в танець у центрі кола, і козаки, що увійшли до кола, підтверджували своє верховенство. Назва танцю походить від слова «гопал» — стрибати, і аналогічного йому вигуку «гоп».
Фото з мережі інтернет
Нова історія гопака розпочалася у 1940 році зі створення Українського ансамблю пісні та танцю, яким з 1955 по 1975 рік керував Павло Павлович Вірський. Саме цей балетмейстер створив академічні народні танці на основі класики та традиційного фольклору та поставив знаменитий гопак, який досі використовує у заключних концертах академічний ансамбль танцю України його імені.
Гопак – бойовий танець. Кожен рух є бойовий удар ногою з різних позицій, навіть із положення сидячи. Візантійський історик IX століття Лев Диякон описував походи князя Святослава у «Хроніках» як синів сатанинських волхвів, які навчалися військовому мистецтву через танець.
Це так звана кругова оборона. Коли козаки потрапляли в оточення, вони утворювали коло – хоровод, у якому одні чіплялися за інших, і вирвати одного з хороводу було майже неможливо. У круговій системі дві людини з кожного боку тримають по одному, і ця людина відриває ногу від землі та атакує супротивника обома ногами. Ця тактика кругового захисту збереглася не лише в козацькому гопаку, а й у гуцульському танці аркан – де вона виражена ще сильніше. Гопак – це танець, якому тисячі років. Найдавніше зображення гопаку – воїна антів з Київської області – 6 століття до н.е.
Гопак з роками вироджується (загублено деякі бойові прийоми). Без шабель в руках ці елементи танцю більшості незрозумілі. Якщо танцюристу дати шаблю, танець одразу стає зрозумілим. Танцюрист перетворюється на небезпечного воїна, що рубає своєю шаблею десятки ворогів навколо себе. Якщо козаки потрапляли до оточення, застосовувався прийом. Точніше тактика козаків була така – оточити себе, і таким рухом вирубати супротивника.
Цей танець спочатку мав назву «Козак». До «козацьких» танців відносяться такі танки, як тропак, гопак, позунець, хуртовина, козачок (спрощений варіант молодого козака).
За матеріалами з сайту Толока.
Також читайте: ОНОВЛЕНО! «Переможний гопак»: у Кривому Розі відбудеться танцювальний флешмоб