26 лютого перестало битись серце учасника бойових дій, почесного ветерана праці Інгулецького ГЗК Григорія Філатова.
Григорій Семенович Філатов народився на Миколаївщині. На початку війни був відправлений на примусові роботи до Німеччини. На початку війни був відправлений на примусові роботи до Німеччини. Але дорогою зміг втекти і приєднався до лав збройних сил. У серпні 1943 брав участь у звільненні Миколаєва. Згодом у складі 3-го Білоруського фронту звільняв Білорусь, Східну Пруссію, брав участь у взятті Кенігсбергу. Двічі був поранений, але повертався на фронт.
Фото з особистого архіву
Григорій Філатов нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеню, «За мужність», медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За звільнення Білорусі» та багатьма іншими.
У повоєнний час працював заступником голови колгоспу села Христофорівка. 1953-го переїхав до Інгульця, де і прожив решту життя. До самого виходу на пенсію працював газоелектрозварювальником шахти «Центральна».
Усі, хто знав Григорія Філатова, згадують про нього з теплом. Говорять, був хорошою, чуйною людиною.
«Григорій Семенович брав активну участь в усіх заходах ветеранської організації Інгулецького ГЗК. Часто зустрічався зі школярами на різних патріотичних заходах. І завжди просив одного: збережіть мир. Про війну розповідати не любив, бо надто боліли ті спогади. Але коли все ж заходила мова, намагався все розказати легко, жартома, немов якусь пригодницьку історію. Він мав непросте життя, але зберіг оптимізм, віру в добро. Маючи поважний вік знаходив сили піклувались про свого побратима, який втратив зір і слух. Це дуже болюча втрата для усіх нас. Адже і працівники комбінату, і ветерани неабияк поважали Григорія Семеновича, він викликав прихильність кожного, хто хоч раз з ним спілкувався», - поділилась спогадами голова ветеранської організації Інгулецького ГЗК Надія Коваленко.
Керівництво та колектив Інгулецького комбінату висловлює глибокі співчуття рідним з приводу непоправної втрати.