Працівник Північного ГЗК - машиніст тепловоза Управління залізничного транспорту Олег Березій з початку війни змінив локомотив на танк. Боєць згадує улюблений колектив залізниці та розповідає про роль на війні танків та позитивних думок.
«За плечима в мене дворічний досвід участі в АТО, в танковому підрозділі, тож я чекав на повістку після початку повномасштабного вторгнення. І вона не забарилася: з березня 2022 року я на війні, де танкісти дуже затребувані. Спочатку 2-й танковий батальйон і Т-64. Потім 4-й окремий танковий батальйон, куди мене перевели головним сержантом роти на Т-72. Наша армія чимдалі ближче до стандартів НАТО, і головний сержант роти нині – це фактично заступник командира роти. Відповідаю за підрозділ, маю багато роботи з людьми, на мені зокрема питання навчання, виховання, дисципліни», - розповідає захисник.
Сьогодні Олег із побратимами воює на одній з найгарячіших ділянок фронту – Донецькому напрямку: «Поблизу Новосілки ми доєдналися до 37-ї бригади морської піхоти. Недавно в ході наступу в одному бойовому зіткненні втратили три машини, четверту на мінах. Тож зараз нас вивели на укомплектування. Хоч і кажуть зараз, ніби це війна передусім артилерії, та не варто недооцінювати танки. Танк – машина ефективна і на закритих позиціях, і в наступах на противника для прориву, і для розмінування. Якщо маневрувати швидко і віртуозно, артилерії дуже важко дістати танки».
Досвід строкової служби, участі в АТО дозволяють захинику почуватися на фронті досить впевнено, а ще, розповідає, за час війни Донеччина стала другим домом, де вивчили кожне селище, кожну посадку.
«Щоб стати хорошим воїном-танкістом, зовсім необов’язково бути невисокого зросту. Тут головне інше: розум, вмотивованість та взаємна довіра з іншими членами екіпажу. Екіпаж взагалі – один організм: механік – це ноги, навідник – руки та командир – голова. Якщо всі розуміють одне одного з півслова, це майже непереможна в бою команда, – каже Олег Березій, і додає як машиніст – У локомотива і танка багато спільного. Точно скажу: хто розбирається в локомотивах, легко впорається і з танком. Я 11 років ходив в помічниках машиніста тепловоза, пару років відпрацював машиністом. І досі добре пам’ятаю науку своїх наставників: Олександр Міліцин, Віталій Мельник, Антон Ущаповський. Сильні професіонали, дружні колективи. Так от, на танкові вузли локомотивні де в чому схожі. Знаєш локомотив – легко дастся і вивчення воєнної техніки. Бачу це на прикладах. Свою техніку треба знати назубок. Локомотив це чи танк, неважливо. Локомотив – це твій годівник: чим доглянутіша машина, тим стабільніша робота і вищий дохід. А танк в бою – це твій залізний дім, який тебе захищає. Коли ти відправляєшся на стрільби з закритих позицій, надія вся на техніку. Вона тебе і завезе, і вивезе назад».
Читайте також: Метінвест долучився до облаштування навчального центру для саперів
Криворіжець впевнений, що розвиток міст, підтримка інфраструктурних проєктів так само необхідні країні, як і військова техніка та професійні воїни.
«Не розумію тих, хто засуджує проведення якогось будівництва в містах, ремонту об’єктів інфраструктури. Типу немає куди гроші дівати, коли війна йде. Я на це дивлюся під іншим кутом. Хлопці на фронті вже настільки на розруху надивилися, що раді б повернутися в доглянуте місто, на красиві вулиці. Тому я обома руками за мости, дороги, охайні зелені алеї, парки та сквери. Хлопці мають повертатися в комфортні міста і бачити, що на них чекали, готували інфраструктуру, робили місто кращим. Ті, хто повертаються, дуже неохоче розповідають про свої військові будні. Просто хочеться швидше все те забути. Там все інше: люди, повітря, смаки. Там інший світ в одному кольорі. Тут люди різнокольорові. Там чи не щосекундна реальна небезпека, перебої зі світлом, зв’язком, їжа, приготована на балонах. До війни хіба ми цінували воду в крані, тепло в квартирах, інтернет? Усе це розкіш на фронті», - каже танкіст.
Олег Березій вдячний Північному комбінату та профспілці за підтримку, каже що колеги прислали багато корисних речей: тактичні окуляри, наколінники, якісний каремат, багатофункціональний ніж. Усі подарунки вибрані з розумінням потреб віськового.
«Що далі? Побачимо. Тут є куди рости, з ким рухатися вперед, за ким йти. І на комбінаті мені дуже подобається колектив залізничників. Це віддані професії люди. Справжні. Досвідчені. Вони так свої тепловози знають!.. Декотрі люди рук власних настільки добре не знають, як наші машиністи – свої локомотиви. Щоденна праця: завантажився – вивантажився. У мене, до речі, вся родина на залізниці. Окрім мене, брат працює у другому цеху УЗТ, а зараз теж в ЗСУ. Дружина – диспетчер на станції «Відвальна». Третій брат теж залізничник. А на війні зовсім інше: постійні баталії. То переїжджаємо, то ремонтуємося, то допомагаємо іншому підрозділу. На комбінаті 12 годин зміна; день, ніч, 48. На фронті – 24/7. Поки противник спить, міняємо ландшафти, перекидаємо техніку. Не занудьгуєш», - підсумовує Олег Березій.
Раніше ми писали: Близько трьох тисяч працівників криворізьких комбінатів Метінвесту нині боронять Україну на фронті - історії криворізьких промисловців Дмитра Новака та Олександра Брижатенка.