Артемко разом із батьками й бабусями мешкає в прифронтовому селищі поблизу Кривого Рогу. Він ходить до другого класу місцевої школи.
Артемко попросив бабусю, щоб та допомогла йому зв’язатися з місцевою волонтерською організацією, якій він передав зібрані власні кишенькові кошти на павербанк для бійців підрозділу, який захищав їхнє селище. Хлопчик передав ще грошей, коли благодійники збирали на позашляховик і на снайперську гвинтівку для одного з місцевих бійців. За словами бабусі Артемка пані Олени, загалом ні багато ні мало, а понад 7 000 гривень. Усі кошти передані для ЗСУ — власні заощадження, подаровані на день народження, зароблені від продажу браслетиків, які виготовляв разом з іншою бабусею, Ніною.
Найголовніше, що робить Артемко — підіймає моральний дух і настрій українським бійцям. Через його селище поряд із будинком Артема до лінії фронту їздить чимало військового транспорту. Хлопчик вітає кожне авто. У нього в руках саморобний український прапорець. У відповідь бійці сигналять і вітаються з ним, віддаючи салют малому. Інколи зупиняються, щоб перекинутись словом-другим, і той співає їм українських пісень.
Артемко підіймає бойовий дух і настрій нашим бійцям! Пісні у його виконанні викликають усмішки навіть на суворих фронтових обличчях.
Бійці щиро дякують і аплодують Артемкові, дарують нашивки та інші невеличкі подарунки, дозволяють посидіти в транспорті й бойовій техніці, показують амуніцію, фотографуються з ним і навіть купують морозиво чи інші ласощі в придорожньому магазині. За кілька місяців Артемка знає кожен, хто їде через Широке. Його називають «Талісманом» цього напрямку.
«Вони кажуть, що коли їдуть на передову і на своєму «посту» стоїть Артемко, то все у них буде добре», – ділиться бабуся хлопчика.
Артем понад усе хоче, щоб закінчилась війна, щоб ворог пішов із нашої домівки й ніхто не гинув.
Інші новини: Дніпропетровщина серед лідерів за кількістю укладання шлюбів за особливим порядком.