Компанія Метінвест продовжує працевлаштовувати спеціалістів підприємств, які через війну втратили роботу, а дехто, нажаль, і домівку. Історію свого життя до та після початку війни розповів Андрій Ісаєнков, підручний сталевара Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, що тепер працює на Криворізькому ремонтно-механічному заводі. Андрій має близько двадцяти років стажу роботи на металургійних підприємствах і п'ятий розряд за своєю спеціальністю.
«Життя до війни було чудовим, у 2019 році народився довгоочікуваний син й відтоді найулюбленішим хобі стало для мене проводити час з родиною, відпочивати на природі, гуляти по місту. Адже наш любимий Маріуполь був квітучим й сучасним мегаполісом з багатьма місцями, де можна гарно відпочити із сім’єю», - розповідає Андрій Ісаєнков.
Початок війни. Консервація ММК ім. Ілліча
Андрій згадує перші години війни, розповідає, саме гостре відчуття – звук обстрілів. Їх родина металурга почула дуже чітко - жили вони на лівому березі міста. Відразу прийняли рішення виїхати до більш безпечного району – у приватний сектор до тещі, яка жила біля траси на Сартану. Тут було достатньо їжі, а у будинку облаштували підвал, в якому потім і ночували.
24 лютого Андрій працював у другу зміну, тож впевнившись, що рідні у безпеці, поїхав на роботу. На підприємстві повідомили, що виробництво переходить у режим гарячої консервації. Щоб не порушити підготовчий процес, спеціалісти комбінату робили все, щоб звільнити від сировини міксери конвертерного цеху та відливала останні тони сталі.
Фото пресслужби компанії Метінвест
Життя у блокадному Маріуполі
Разом із ріднею Андрій перебував у підвалі будинку до 17 березня. Світла, води, газу та зв’язку не було ще з 26 лютого, готували на вогнищі у дворі. Так жили до того тих пір, поки до подвір’я не прилетів снаряд, хвилею від вибуху вибило вікна у домі та пошкодило плиту підвалу. Далі знаходитись вдома було небезпечно. Знайомий Андрія відвіз сім’ю до бомбосховища одного з навчальних закладів міста. Однак і там було страшно, гучно, не вистачало води та їжі. 22 березня сім’я Андрія Ісаєнкова вирішила їхати до Запоріжжя.
Виїзд родини за кордон
Коли Андрій готував автомобіль до виїзду поруч розірвався снаряд, маріуполець отримав невелику контузію, але все одно вирішили їхати. Виїжджали двома машинами зі знайомими. Обрали прямий маршрут до Запоріжжя, дорога була непростою – великі затори та близько 20 блокпостів окупантів. У Запоріжжі волонтери розселили родину у дитячому садочку. Увімкнувши телефон Андрій дізнався багато новин про хід війни, ситуацію з рідним підприємством, допомогу компанії Метінвест. А ще – СМС про отримання зарплатні, тож грошей на перший час вистачило.
Після обговорень, було прийняте рішення, що теща та дружина з сином будуть поки жити у Польщі. Впевнившись, що сім'я забезпечена всім необхідним Андрій вирішив повернутися до роботи.
Початок роботи на Криворізькому ремонтно-механічному заводі
На сторінці чат-боту ММКІ Андрій побачив посилання на портал Метінвесту, де дізнався, що компанія допомагає працевлаштовувати маріупольців. Так дізнався, що Криворізький ремонтно-механічний завод має вакантну посаду підручного сталевара електронної печі, тож вирішив їхати до Кривого Рогу.
«Працевлаштували швидко й до роботи приступив відразу. Тут все здається знайомим, адже на подібному виробництві в Маріуполі працював навіть начальником дільниці. Звичайно кінцева продукція, що виготовляється різна, але принцип роботи однаковий, тому труднощів не маю», - зазначив Андрій Ісаєнков, нині підручний сталевара електронної печі СФЛЦ Метінвест-КРМЗ.
Наш герой має багаторічний досвід роботи у ливарній справі, тож відразу приступив до своїх обов’язків. Сьогодні у Андрія Ісаєнкова новий досвід роботи у команді Метінвест, який, сподівається, буде гарним та довготривалим.
Нагадаємо, що для спеціалістів промислових підприємств, що втратили роботу внаслідок воєнних дій, Група Метінвест має близько 4 000 місць для працевлаштування у Покровську, Кам’янському, Запоріжжі та Кривому Розі та за необхідності забезпечує житлом, продуктами харчування та одягом. На Криворізьких підприємствах Метінвесту вже працюють та знаходяться у стадії працевлаштування 43 спеціалісти.
Ще історії маріупольців, яких гостинно прийняли у Кривому Розі:
Майстер термонаплавильної дільниці Метінвест-МРМЗ В’ячеслав Балабан. Тепер разом зі своєю сім’єю він живе у Кривому Розі та працює на Криворізькому ремонтно-механічному заводі. В’ячеслав розповів свою історію про початок війни і перебування у теперішньому Маріуполі.
Наталія Дабло, яка нещодавно знайшла роботу на Інгулецькому ГЗК. П’ятого жовтня цього року Наталія Дабло планувала відзначити власний трудовий ювілей – 35-річчя роботи на меткомбінаті Азовсталь. Вона прийшла туди одразу після закінчення інституту й жодного разу не пошкодувала. Працювала в управлінні автоматизації на дільниці доменного цеху.