У Кривому Розі на березі річки волонтери разом із містянами випустили в природу понад 150 кажанів. Рукокрилих прихистили на зимівлю криворіжці.
Експерти кажут, що кажанам складно перезимувати самостійно, тож, допомога людей була дуже доречною. Перед початком зими крилаті хижаки шукають місця для зимової сплячки, часто обираючи не зовсім пристосовані для цього місця - на горищах, під вікнами та у балконних обшивках житлових будинків.
У Покровському районі Ростислав з мамою у п’ятиповерхівці на зиму прихистили понад 150 кажанів. Допомагали дбати про хижаків фахівці Харківського центру реабілітації рукокрилих. Вони були постійно на зв’язку із криворізькими волонтерами та консультували у питаннях годування та утримання кажанів.
«Ми всі відповідаємо за життя природи і наших менших. Ми з мамою не змогли пройти повз живих тваринок, які потребували нашої допомоги. У нас вдома було багато різних птахів і тварин, яких ми рятували, тож, кажани не стали для нас екзотикою. Ми одразу звернулись по допомогу центру реабілітації рукокрилих, які нам дуже допомогли», - зазначив Ростислав Горбунов, криворіжець, який прихистив вдома кажанів.
Випускали на волю кажанів родини руда або дозірна вечірниця. Один з найпоширеніших видів кажанів в Україні.
Довідка:
Вечі́рниця велете́нська є хижаком-опортуністом, адже легко змінює раціон, пристосовуючи його під місцеву екосистему та пору року. Завдяки цій здатності цей кажан зустрічається у листяних лісах аж від Іспанії до Ірану. В Україні зустрічається влітку переважно в центральних та східних областях, зимує за межами України.
Влітку цей кажан полює на відкритих локаціях: луках, узліссях, над водною гладдю. Там рукокрил харчується стандартним для кажанів пайком: жуками, метеликами та іншими кузьками. Їх вона ловить просто на льоту! А ось восени та навесні кажани переходять на більшу здобич. Вечірниці злітають під небеса, на висоту понад 700 метрів. Там вони ганяються за дрібними перелітними горобцеподібними, на кшталт вільшанок та горихвісток. Пташки ці невеликі, але й сама велетенська вечірниця, не дивлячись на назву, не є велетенською. За фактом звірятко ловить здобич розміром з її ж саму! Такого обіду кажану вистачить на кілька діб.
«Центр реабілітації рукокрилих працює у Харкові, ми займаємося утриманням, лікуванням та перетиримкою кажанів. До нас звертаються люди з усіх куточків України – днями ми так само випускали кажанів у природу в Полтаві. Кажанів обов’язково перевіряємо, кільцюємо і даємо в базі кожному свій номер. Для комфортного самопочуття кажанам необхідні темнота, прохолодна температура і вологість, тому ми рекомендуємо їх тримати у холодильнику і в непрозорому мішечку. Обов’язково всіх просимо з нами зв’язатися, ми всім допоможемо у догляді і порятунку кажанів», - розповіла Катерина Земляна, працівниця центру реабілітації рукокрилих.
Щоб врятувати або допомогти рукокрилим, необхідно знайти центр реабілітації у Facebook або звернутися до фахівців на сайт.
«Кажани відіграють надзвичайно велику роль в екосистемах. Їх потрібно як і птахів приваблювати. Волонтери відновлюють тих ссавців, які постраждали під час зимівлі, а потім випускають в природу, даючи їм ніби друге життя. Без допомоги людей у цьому випадку, кажани би просто загинули. Завдяки їм відновлюється місцева популяція. Те, що роблять ентузіасти з екопарку Фельдмана – це неймовірні речі і добре, що у багатьох містіх вони мають волонтерів-помічників», - розповів Валерій Коцюруба, старший викладач кафедри зоології та методики навчання біології КДПУ.
Перед тим, як злетіти у вечірнє криворізьке небо, кажани певний час вигрівались у теплих рукавичках волонтерів. Кожен, хто долучився до заходу мав змогу випустити кажана у природу. Тримаючи в руці маленького ссавця, кожен відчув серцебиття кажана. Прокинувшись і адаптувавшись до навколишніх умов, кажани витягували крила і розбігаючись, немов на злітній смузі, на долоні волонтерів, летіли до хмар. Не забували рукокрилі і дякувати з-під хмар криворіжцям за турботу.