Кривий Ріг таки непередбачуваний - копнеш зо декілька десятиліть вглиб і знаходиться купа талановитих особистостей, яких за радянщини замовчували, знаходиться архітектурна школа, яка розпорошилась по відстані і заздрощам; зо декілька століть - козацькі стоянки, могили славетних; тисячоліть - язичницькі кургани і унікальні святилища.
При чому в аномальних концентраціях.
Так метал, тектонічні плити, вихід земної енергії, місця сили - але ж всі впливи ніким так і не доведені.
Тож про станцію.
З чого почалося. Нагадаю, за усією офіційною інформацією датою відкриття Водно-човнової станції (а саме так цю спортивну споруду назвав її архітектор Суманеєв Василь Іванович, людина абсолютно неймовірної долі, про яку точно повинен знати кожен криворіжець) є травень 1957 року.
Цю дату підтверджують наукові статті, сучасні довідники, Вікі, а крім того, що важливіше - експерти, дослідники життя Суманєєва співробітники Кривбаспроекту із понад 60-річним стажем, архітектурного управління міськвиконкому тих часів. Оскільки у цьому дописі мої знахідки суперечитимуть їх свідченням, а люди вони досить похилого віку, у фб їх немає - вони не зможуть долучитись до дискусії, аргументувати свою думку, тож прізвища не вказуватиму аби не дискридитувати. Але залишаюсь із безумовною повагою і вдячністю.
Здавалося б жодних причин мати сумніви щодо дати відкриття Човнової, але ні, це ж Кривий Ріг - тут навіть найочевидніше і зрозуміле має таємниці.
Почалися пошуки.
Десяток зустрічей, години пошуків в неті, сукупно півдоби за вичитуванням архівних підшивок Червоного Гірника (ооо, це окремі враженням!) - і, власне, знахідка!
Найперше - це вже погоджений план-схема будівництва Човнової датований 1952 роком за підписом Суманеєва В.І. Того ж року будівництво й почали.
Копія плану люб'язно надана Моргуном Володимиром Нікіфоровичем - досвідченим інженером-архітектором Кривбаспроекту. Це ми із пані Валентиною Косих з ним на фото.
Фото, що ви бачите третім - звернення громадянина до редакції зі сторінки Червоного Гірника опубліковане 2 червня 1953 і називається "Скука у парку", де мова йде про човнову станцію у парку Правди, яка досі стоїть у риштовинні, себто ще будується.
Друге фото - 19 липня того ж року - змагання на станції ( тоді, до речі, був дерев'яний причал, що змійкою вився десь на третю частину русла річки Інгулець).
І перше фото - 3 серпня 1953 року, власне найперша фото-згадка Водно-човнової станції у єдиному на той час міському ЗМІ з ракурсу до якого ми всі звиклі. Там вона підписана як "новозбудована".
Є також згадки про перепетії будівництва Човнової у 1952-му (1951-1956 - це саме ті роки, коли партія видала вказівку розвивати спорт на місцях, це нині ми сприймаємо Човнову як архітектурну прикрасу, а тоді це була спортивна споруда), знахідка не моя тож, звичайно, не публікуватиму - чекатимемо на публікацію від автора.
Натомість, жодного бодай найменшого згадування про Водно-човнову станцію у Червоному Гірнику за 1957 рік немає. Як не вдалося знайти і документу, який би офіційно датував завершення будівництва.
І 52й і 57й роки - є річницями жовтневої революції, певно завершення будівництва і врочисті відкриття намагались підтягти до них.
Суто суб'єктивні припущення: 52-го не встигли, розпорядження партії про стимулювання спорту виконувати треба, тож влітку 53-го збудована станція вже працювала плюс тривало оздоблення скульптурами і ліпниною, а офіційно в pr-цілях про неї відзвітували 57-го, до 40-річчя революції.
Тож орієнтовно, дата відкриття Човнової для відвідувачів у парку Правди - липень-серпень 1953 року.
А цьогоріч їй 64.
Можливо на швидкість від станції вже ніхто не змагається, але у дослідницькі мандрівки вона ще відправляє.
Дякую моїм провідникам у світ таємничої Човнової: пану Иосиф Маяков- це окрема щаслива знахідка, людина Вашого покоління, величезного ентузіазму і дуже фахових знань, пані Валентина Косых - дуже цікаву зустріч Ви подарували, я досі під враженням і від дворику із тенісним кортом посеред прт Поштового, зокрема, пані Elena Tarasik - всю Вашу допомогу перелічити не встигну, просто подякую за Той Червоний Гірник, який хочеться знати і любити, пану Игорь Рукавицын за дослідницькі підказки, власне як би не Ви я б і не шукала, і вже чекаю на презентацію Вашого нового видання - тепер ще цікавіше, бо питань стало більше 
;)
За підтримку і допомогу у пошуках Владимир Соколовский Ирина Зиновьева, Эдуард Дворчук Дмитрий Антонов Ольга Мыза
Окрема дяка усім організаціям, які були і, я вірю що і будуть, відкриті до пошуків і нових міських таємниць.
Не тиждень, а дослідницьке щастя якесь!
Тож саме ювілей Човнової святкуватимемо наступного року.
Але...
Зате паркові ж, тому паркові де "живе" Човнова, паркові ім. Ф. Мершавцева цьогоріч точно 85 - хіба не привід.
P.S. Элина Пасс усе в силі, Софія Скиба - можна вважати анонсом)