Нє, ну а чо? Не поставити підпис під рішенням в останній день можливого запуску реформи і сховатись у Феофанію, не у Васильківську районну лікарню (де, з її слів, все прекрасно з медициною), а у Феофанію, куди доставила швидка Тодурова (а на Інститут Серця у Богомолець грошей не вистачило? Чи діагноз «ох...ла» не лікують дорогим стентуванням? Чи я шо-то не так зрозуміла?)...
На гроші лікарів держлікарень, що платять профсоюзні внески, організувати цирк під МОЗом (купити червоної фарби, оплатити клікуш та транспаранти, змонтувати місце для викриків) - це вже пан Мусій постарався долучитись до історії медичної реформи...
Господи, як же вони бояться втрати звичних донорських місць на тілі коматозної системи! Конай, дорогенька, кажуть, але повільно, нам ще крові твоєї попити треба...
Це все, що я думаю про провал початку реформи в 2017 році.
У четвер, 13 липня, було заброньовано декілька квитків у пекло, який стопудово буде у вигляді відсутності онколога в районній поліклініці напередодні травневих свят, і вам світить неможливість отримати рецепт на знеболення. На 3 дні не отримати знеболення. Гризти подушку без знеболення...
Або в закритому кабінеті УЗД у столичному пологовому в п'ятницю ввечері, бо ключ тільки у начмеда, і він не дозволений нікому ні за які коврижки, і тому в суботу та неділю вагітні з кровотечею кровлять без діагнозу... Обирйте - ви будете кровити від відшарування плаценти чи від децидуального поліпу?
Або у непрацюючій кнопці виклику медсестри в післяопераційній палаті, і вам, дорогеньки антиреформатори, після резекції кишковика з дренажем в анусі та трубках у животі вкололи прозерін («Вашумать! Бо так всім колять!» - каже медсестра), і з ваших трубок тече гівно, під спину тече, а кнопка виклику не працює... а живіт розриває від розповзаючихся анастамозів, а кнопка не працює... і кричати ви не зможете, бо після інтубації при наркозі у вас пошкрябана горлянка, ви тільки хрипіти можете, і кнопка, мать! не працює...
Або ваше пекло буде тихим, спокійним, майже затишним... Але на вас будуть дивитися очі матері, яка збирає гроші на лікування своєї дитини через фонди та волонтерів, і спить на підлозі біля ліжка дитини, бо більше немає де спати, бо квартиру вже продано... Вона просто буде на вас дивитись. Постійно дивитись... Мовчки дивитись...