Щорічно в травні українці святкують яскраве та унікальне свято - День вишиванки. Цей національний український одяг з'явилася багато століть тому, і до сьогодні вражає своєю красою і різноманітністю візерунків та технік шиття.
Читайте також: Секрети краси: який макіяж українки робили у давнину
У 2024 році День вишиванки ми вимушені святкувати під час повномасштабної війни, що робить його ще важливішим. Дата є символом єднання українців, підвищує престиж української культури, сприяє поширенню любові до національних символів, та руйнує багато міфів російської пропаганди.
День вишиванки відзначається щорічно в третій четвер травня. У 2024 році це свято припадає на 16 травня.
Історія походження цього свята пов'язана з ініціативою студентки Чернівецького університету ім. Федьковича Лесі Воронюк у 2006 році. Вона запропонувала іншим студентам прийти на заняття у вишиванках в один день. Початково до акції долучилося лише кілька десятків людей, але з часом до неї приєдналися викладачі та студенти, і свято поширилося на всю країну.
Леся Воронюк, засновниця Дня вишиванки/фото з відкритих джерел
Поступово День вишиванки став традицією, що відзначається по всій Україні, але особливо яскраво і масштабно у Чернівцях. Обраний будній день для свята підкреслює, що вишиванка може бути не лише елементом святкового вбрання, але й звичайним одягом на повсякдень.
Історія появи вишиванки
Українська вишиванка - символ національної культури, що має багатовікову історію. Хоча точний час появи цього елементу гардеробу залишається невідомим, археологічні знахідки свідчать про те, що візерунки, схожі на вишиванку, існували ще за кілька тисячоліть до нашої ери.
Мистецтво вишивання розквітало в часи Київської Русі, коли вишиті сорочки вважалися дорогоцінними речами, доступними лише заможним людям. У цей період існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, де вивчали це мистецтво за замовленням знатних осіб.
З 17 століття мистецтво вишивання стало поширюватися серед народу. Кожна українка вміла вишивати, адже це було не лише заняттям, а й обов'язком. Дівчата вишивали рушники на майбутнє весілля і демонстрували їх нареченим. Ба більше, вміння вишивати визначало соціальний статус дівчини.
У наступні століття вишиванки стали доступнішими і поширеними в побуті. З'явилися чоловічі вишивані сорочки, а візерунки стали різноманітнішими. Важливим етапом у відродженні вишиванки стало об'єднання з піджаками та жупанами, що стало популярним українським стилем. Цей образ, зокрема, увійшов навіть на купюру 20 гривень, де Іван Франко зображений у вишиванці.
Фото з відкритих джерел
Українська вишиванка відзначається своїми традиційними особливостями, які різняться залежно від регіону. Наприклад, полтавська вишивка відома своєю технікою білого вишивання по білій тканині. У кримських вишиванках часто зустрічаються рослинні та квіткові мотиви, в чернігівських - тонкі й мініатюрні стібки, а в закарпатських - яскраві та барвисті різнокольорові візерунки.
Вишиванка Київської області/фото з відкритих джерел
Вишиванки з Волинської області/фото з відкритих джерел
Як святкувати День вишиванки?
День української вишиванки - це чудова нагода відзначити національний символ. Найкращий спосіб зробити це - одягнути вишиванку на роботу чи в університет. Головна мета цього свята - популяризувати вишиванку як повсякденний одяг. Тому, в цей день люди вдягають розшиті сорочки й носять їх протягом усього дня.
Фото з відкритих джерел
Раніше ми писали про День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової. Кожна війна приховує в собі не лише трагедію, але й незвичайні вчинки мужності та героїзму. Друга світова війна, яка охопила світ у 1939-1945 роках, наклала страшний відбиток на людство. У цей час нацисти здійснювали систематичне знищення єврейського населення Європи, в результаті чого загинули мільйони людей. Цей геноцид ми знаємо, як Голокост. У той жорстокий період, на тлі історій позбавлення життя, засвідчилися й випадки справжнього героїзму та людяності. Велика кількість українців, відкинувши страх і загрозу, віддавали все що могли, щоб врятувати євреїв від неминучої загибелі.