Бабин Яр у Києві – одне з найтрагічніших місць пам’яті в Україні. Тут, у 1941–1943 роках, нацисти розстріляли близько 100 тисяч цивільних та військовополонених. Серед жертв – євреї та роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», заручники та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Читайте також: 29 вересня - День пам’яті жертв Бабиного Яру
Найтрагічнішим став розстріл євреїв 29–30 вересня 1941 року, коли загинули майже 34 тисячі мешканців Києва. Ця «гросакція», проведена зондеркомандою 4а під керівництвом штандартенфюрера Пауля Блобеля, стала однією з найбільших каральних операцій Другої світової війни й символом «Голокосту від куль».
Трагедія Бабиного Яру: пам’ять, яку не можна забути - фото з відкритих джерел
Голокост в Україні
Україна стала одним із центрів Голокосту. Загалом нацисти знищили понад 1,5 мільйона українських євреїв. Масові розстріли відбувалися в багатьох містах: у Кам’янці-Подільському, Одесі, Харкові, Рівному, Львові, Житомирі, Білій Церкві. Терор забрав життя і ромських громад, і політичних в’язнів, і підпільників.
Нацистська ідеологія спиралася на расову доктрину, що проголошувала «арійців» вищою расою, а євреїв та слов’ян – «нижчими». Саме ця теорія виправдовувала масові злочини проти людяності.
Замовчування та пам’ять
Після війни радянська влада намагалася приховати масштаби трагедії та зруйнувати саме урочище. Проте пам’ять про Бабин Яр жила в художніх творах, свідченнях і тих, хто вижив. Він залишився символом застереження від ненависті, расизму й переслідувань за етнічною, політичною чи релігійною ознакою.
Перші художні твори про трагедію з’явилися ще під час війни – поезія Ольги Анстей і Людмили Титової, замальовки художника Юрія Павловича. Згодом до теми зверталися поети, письменники й історики.
Трагедія Бабиного Яру: пам’ять, яку не можна забути - фото з відкритих джерел
Сучасні паралелі
Сьогодні Україна знову переживає жахи війни. Російські війська, прикриваючись риторикою «антифашизму», вчиняють воєнні злочини, обстрілюють синагоги, єврейські кладовища, навіть сам Бабин Яр. Розстріли мирних мешканців у Бучі, Ізюмі, Маріуполі змушують світ згадати, що злочини проти людяності можуть повторюватися. Як і тоді, окупанти намагаються приховати свої злочини, знищуючи тіла жертв.
Праведники Бабиного Яру
Попри смертельну небезпеку, знаходилися люди, які рятували євреїв від загибелі. В Ізраїлі їх називають «Праведниками народів світу». Серед них – українці, росіяни, поляки, білоруси, татари, вірмени та інші. На 2021 рік відомі імена 2673 українських праведників. Їхні історії – це приклад людяності й мужності, який доводить: навіть у найтемніші часи знаходилися ті, хто не боявся чинити добро.
Трагедія Бабиного Яру: пам’ять, яку не можна забути - фото з відкритих джерел
Пам’ять і відповідальність
Бабин Яр – не просто історичне місце. Це символ трагедії, яка вчить, що ненависть і байдужість здатні призвести до катастрофи. Сьогодні, коли Україна знову бореться проти агресора, цей символ набуває нового звучання. Мир і безпека можливі лише тоді, коли злочинці будуть покарані, а пам’ять про жертв збережеться.
Раніше ми писали: українці тонуть у боргах за комуналку: Дніпропетровщина очолила антирейтинг.