Снігур звичайний — один із найвпізнаваніших птахів холодної пори року, який вирізняється контрастним забарвленням і спокійною вдачею. Його природний ареал охоплює значну частину Європи та Азії. На території України цей вид є осілим і зимуючим: найчастіше його можна побачити на Поліссі та в Карпатах, хоча в холодний період року снігурі кочують майже по всій країні.
Читайте також: Як сойки допомагають виростити новий ліс
Класифікація та наукова назва
Снігур звичайний є близьким родичем горобця та належить до роду Pyrrhula, який входить до ряду горобцеподібних і родини в’юркових. Його наукова назва — Pyrrhula pyrrhula. Вона походить від грецького слова, що перекладається як «вогняний» або «полум’яний», і вдало передає характерне червоне забарвлення грудей самця.
Вперше цей вид був описаний у 1758 році шведським натуралістом Карлом Ліннеєм. У світі налічують близько десятка підвидів снігурів, які різняться деталями забарвлення, але саме снігур звичайний є найпоширенішим і найвідомішим.
Цікавий факт: у європейській культурі снігур символізує зиму, Різдво, дружбу, любов і добрі новини.
Зовнішній вигляд снігура звичайного
Найбільш характерною рисою снігура є яскраві рожево-червоні груди та щоки у поєднанні з чорною «шапочкою» на голові. Попри кремезну зовнішність, це невеликий птах, розміром приблизно з горобця, але з більш округлим тілом.
- довжина тіла — 15–19 см;
- розмах крил — близько 25 см;
- маса — від 20 до 33 г.
Хвіст у снігура чорний, злегка подовжений і зазвичай тримається прямо. Дзьоб короткий, масивний, конусоподібної форми, ідеально пристосований для подрібнення насіння та обривання бруньок.
Життя снігура: від лісових хащ до зимових садів - фото з відкритих джерел
Відмінності між самцем і самицею
Снігур звичайний є яскраво вираженим статево диморфним видом.
Самець має насичено-червоне або рожево-червоне забарвлення грудей, шиї та щік, чорну голову й обличчя, чорні крила з білими смугами та темний хвіст. Спина між крилами зазвичай сірувато-блакитна, а черевце — світле, добре помітне в польоті.
Самиця зовні подібна за формою тіла та забарвленням крил і хвоста, однак її груди та щоки мають коричнево-сірий відтінок, а спина — буро-коричнева. Молоді птахи нагадують самиць, але не мають чорної шапочки та маски на обличчі.
До уваги: деякі підвиди снігурів узагалі не мають червоного забарвлення, а в окремих самців яскравий колір обмежується лише щоками або підборіддям.
Ареал і середовище існування
Снігур звичайний відомий також як євразійський вид, адже його ареал простягається від Великої Британії до Японії. Він населяє більшість європейських регіонів (за винятком Середземномор’я), півночі Азії та доходить на південь до Ірану.
У зимовий період снігурі можуть мігрувати далі на південь, з’являючись навіть у Північній Америці (на Алясці), а також у Північній Африці — зокрема в Марокко та Тунісі.
Найулюбленіші місця проживання цих птахів — хвойні та листяні ліси, зарості чагарників, молоді ялинники й густі живоплоти. Вони рідко віддаляються від укриттів і надають перевагу ділянкам із щільною рослинністю.
Життя снігура: від лісових хащ до зимових садів - фото з відкритих джерел
Поведінка та спосіб життя
Снігурі — тихі, обережні та непомітні птахи. Навіть яскраве забарвлення не завжди допомагає помітити їх серед гілок. Їхній спів зазвичай являє собою м’який, протяжний свист, який найчастіше виконують самиці.
Ці птахи утворюють стійкі моногамні пари та часто повертаються на одну й ту саму територію з року в рік. Під час сезонних переміщень вони об’єднуються в зграї до 30 особин, хоча навіть у зграї кожна пара тримається разом.
Снігурі люблять купатися на мілководді, роблячи це по черзі: поки одні птахи миються, інші залишаються «на варті». Самці зазвичай займають вищі гілки дерев, стежачи за безпекою самиць.
Цікавий факт: снігур звичайний — надзвичайно миролюбний птах і практично не проявляє агресії ані до родичів, ані до інших видів.
Чим харчується снігур
Основу раціону снігура становить рослинна їжа. Дорослі птахи споживають насіння, плоди, бруньки та молоді пагони. Навесні вони часто живляться бруньками плодових дерев, а влітку переходять на насіння й дрібних безхребетних, якими годують пташенят.
Узимку снігурі поїдають сухі плоди та ягоди, зокрема горобину й ожину. До годівниць вони навідуються нечасто, оскільки відкриті простори вважають небезпечними.
Під час годування птахи перегукуються характерними посвистами, а після завершення трапези швидко повертаються до укриття.
Життя снігура: від лісових хащ до зимових садів - фото з відкритих джерел
Розмноження
Шлюбний період у снігурів триває з кінця квітня до липня. За сезон пара може вивести 2–3 виводки. Самиця будує компактне чашоподібне гніздо з гілочок, корінців, моху та лишайників, вистилаючи його м’якими волокнами. Гніздо зазвичай розміщується в густому кущі або підліску на добре захищеній висоті.
У кладці зазвичай 4–6 блідо-блакитних яєць з бурими цяточками. Насиджування триває 12–14 днів, а вже через 15–18 днів після вилуплення пташенята здатні до польоту.
Цікавий факт: під час залицяння самець дарує самиці гілочку. Якщо вона її приймає — пара вважається сформованою.
Хижаки та загрози
Основними природними ворогами снігура є дрібні яструби. На яйця та пташенят також полюють воронові птахи, а серед ссавців — ласки й горностаї. Значну загрозу становить і діяльність людини: вирубування лісів, знищення живоплотів і розширення сільськогосподарських угідь призвели до скорочення безпечних місць для проживання цих птахів.
Життя снігура: від лісових хащ до зимових садів - фото з відкритих джерел
Тривалість життя та охоронний статус
У дикій природі снігурі зазвичай живуть від 2 до 5 років. Вони вразливі до хижаків через яскраве забарвлення та невисоку маневровість у польоті. Попри це, наразі снігур звичайний належить до видів, що викликають найменше занепокоєння. Його світова популяція оцінюється у 38–65 мільйонів дорослих особин, хоча загальна чисельність поступово зменшується, що вимагає заходів зі збереження природних середовищ існування.
Раніше ми писали: живуть поруч століттями: 5 фактів про горобців, які вас здивують.