Недоступні з’їзди, зайняті спеціальні паркомісця та транспорт, до якого незавжди можливо потрапити на кріслі колісному. Саме ці проблеми містяни найчастіше називали, відповідаючи на запитання, чи можна вважати Кривий Ріг безбар’єрним. Журналісти krivbass.city провели опитування серед містян та людей, які щодня стикаються з проблемами рівних можливостей, та дізналися, що заважає місту стати справді доступним для всіх та які зміни необхідні.
Криворіжці розповіли, що заважає назвати місто безбар’єрним
За результатами опитування, більшість учасників не вважають Кривий Ріг повністю доступним для всіх мешканців. Водночас містяни визнають, що певні зміни відбуваються, однак, за думкою деяких, надто повільно, а частину об’єктів облаштовують без фінальної перевірки на доступність.
За словами переселенки з Донецької області, яка знайшла прихисток в нашому місті, Кривий Ріг приємно дивує. Жінка додає, що саме люди роблять місто кращим та добрішим.
"Чесно, я не помічала певних ситуацій з відсутністю рівних можливостей. Якщо є проблеми, то будь-де: у транспорті, на вулиці, в закладах, люди допомагають один одному. Це напевно й перекриває все інше".
Однак містяни та люди, які щодня стикаються з відсутністю безбар'єрності, дивляться на ситуацію більш глибоко та детально.
Одна з містянок, спортсменка та учасниця ГО "Рух без меж" Ірина Новіцька розповіла, що однією з основних проблем залишаються неправильно облаштовані з’їзди з тротуарів. Вони можуть бути зависокими, пошкодженими або нерівно залатаними асфальтом. Іноді на вже облаштованих з’їздах встановлюють вазони, клумби чи інші елементи благоустрою, які перекривають проїзд.
«Таке враження, що один робив, а другий, не узгодивши з ним, щось там поставив», — зазначила Ірина Новіцька.
За її словами, навіть центральна частина Кривого Рогу залишається недостатньо пристосованою для людей, які пересуваються на кріслах колісних. У багатьох адміністративних будівлях немає зручних входів, заїздів або пандусів.
Ситуацію ускладнює і значна протяжність міста. Щоб дістатися до потрібної установи, лікарні чи іншого району, людина залежить від доступності всього маршруту.
Спецмісця займають інші водії
Проблеми з паркуванням відзначив активний учасник ГО "Рух без меж" та спортсмен Микола Таран. За його словами, місця для людей з інвалідністю передбачені не на всіх стоянках. Навіть там, де вони облаштовані, їх часто займають водії без відповідного права.
Микола Таран наголосив, що збільшена ширина спеціального паркомісця потрібна для того, щоб людина могла дістати крісло колісне з автомобіля та безпечно пересісти до нього.
«Це місце спеціально зроблене для водія з інвалідністю, щоб він міг дістати візок із машини, а не для того, щоб комусь було зручно заїхати широким автомобілем», — зазначив Микола.
Не усюди дотримання норм
Найбільш критично безбар’єрність Кривого Рогу оцінив ветеран Олексій Жалуденко. На запитання, чи вважає він місто доступним для всіх, чоловік відповів заперечно. Олексій, який має досвід у будівництві, звернув увагу на неправильне облаштування окремих з’їздів. На його думку, під час виконання та приймання таких робіт не завжди дотримуються встановлених норм.
«Це неправильний з’їзд. Я, як будівельник упевнений, що тут не витримані норми. Але хтось цю роботу прийняв», — додав він.
За словами чоловіка, в Україні існують необхідні закони та вимоги щодо інклюзивності, однак головною проблемою залишається їх виконання на місцях.
«У нас пишуться чудові норми й закони, але їх виконання на місці перебуває у дуже поганому стані. Усе, що передбачають норми інклюзивності, потрібно просто виконувати», — наголосив Олексій Жалуденко.
Також один із опитуваних чоловіків, додав, що було б чудово, якщо біля адміністративних та медичних закладів, ставили підйомники, що значно спростило б рух до них. На його думку, це є базовими потребами, щоб мінімально покращити життя для тих, хто це потребує.
За словами криворіжців, залишаються й проблеми доступності в парках та складнощі під час посадки в громадський транспорт. І з цими проблемами щодня стикаються жінки з дитячими візочками та особи з інвалідністю.
Одна з опитуваних жінок має чоловіка на кріслі колісному. Містянка підкреслює, що не вперше вони не можуть під'їхати до певних локацій.
"Я з цим живу, тому більше звертаю увагу. Але хочу додати, що ситуація змінюється. Ось, наприклад, міська лікарня №3. Радує очі, що будь-хто може отримати медичні послуги, не залежачи від можливостей"
Ситуація змінюється на краще
Не зважаючи на те, що проблеми існують, містяни звертають увагу на зміни. Учасники опитування називали об’єкти, де з’явилися пандуси, пониження бордюрів, зручні входи та доступніші громадські простори. Однак містяни наголошують: окремих змін недостатньо, якщо людина не може самостійно подолати весь шлях — від будинку до зупинки, транспорту, лікарні чи адміністративної установи.
Безбар’єрність — це не лише встановлений пандус. Вона передбачає безпечні тротуари, доступний громадський транспорт, правильно облаштовані з’їзди, вільні спеціальні паркомісця, зручні входи до будівель та можливість без сторонньої допомоги отримувати необхідні послуги.
Нагадаємо, що активіст Юрій Понькін зареєстрував петицію, яка закликає міську владу забезпечити безбар'єрні пішохідні шляхи до медичних закладів. Ознайомитися з нею та підтримати ідею можна в нашому матеріалі.