
Водохреще (або Богоявлення) — одне з найважливіших свят православного календаря, яке українці відзначають 19 січня. Однак сучасні традиції святкування, зокрема масове пірнання в ополонки, часто викликають дискусії серед істориків, духовенства та звичайних громадян. Чи справді ця практика має історичне коріння в українській культурі?
Читайте також: 6 січня Хрещення Господнє або Богоявлення, в народі Йордан чи Водохреща 2025: історія, значення та традиції
Історичні традиції святкування Водохреща
Ігумен Саватій Собко розповідає, що запорозькі козаки, відомі своєю силою та витривалістю, святкували Водохреще урочисто, але зовсім не так, як це відбувається сьогодні. Як свідчать спогади старого козака Микити Коржа, записані істориком Дмитром Яворницьким, на Січі все починалося з богослужіння. Козаки збиралися на площі перед церквою у святковому одязі та зі зброєю, а після завершення Літургії процесія вирушала до Дніпра.
Там, під звуки гарматного салюту, відбувалося освячення води. Жодного роздягання чи пірнання в крижану воду не було — вода набиралася для вживання протягом року. Це свідчить про дбайливе ставлення до святині та розуміння символічного значення ритуалу.
Острів Хортиця, колиска українського козацтва - фото з відкритих джерел
Чи є пірнання українською традицією?
Пірнання на Водохреще часто називають давньою традицією, проте це твердження є сумнівним. Церква нині заперечує релігійне коріння цього обряду. Проте, як зазначає релігієзнавець та історик, Андрій Ковальов, така практика походить із давньогрецької церковної традиції, яка була популярна у Візантії. Там після освячення води священик кидав хрест у теплу воду, а молоді чоловіки змагалися, хто першим його дістане.
Ця традиція потрапила до Київської Русі разом із християнством, однак український клімат та культурні особливості значно її трансформували. Масове пірнання в ополонки з’явилося лише у 1990-х роках, набувши популярності завдяки ЗМІ та політикам, які перетворили ритуал на своєрідний піар-хід.
Люди пірнають в ополонку, 2024 рік - фото з відкритих джерел
Роль церкви та християнська точка зору
Православна церква України офіційно не вважає пірнання обов’язковою складовою святкування Водохреща. Натомість наголошується на важливості духовної підготовки: участі у богослужінні, сповіді та причасті. Віруючі, які приходять до храму лише раз чи двічі на рік, ризикують залишитися лише спостерігачами зовнішніх традицій, не розуміючи їхнього глибокого сенсу.
Сучасні спотворення та критика
На думку ігумена Саватія Собка, сучасне «моржівство» на Водохреще спотворює глибокий сенс свята. Він наголошує, що пірнання в освячену воду, тим більше масове, суперечить християнським цінностям. Адже освячена вода призначена для вживання, а не для купання. Більш того, наші предки навіть уникали прання у освячених водоймах протягом тижня після свята, щоб не забруднити святу воду.
Ополонка та льодяний хрест - фото з відкритих джерел
Тож, як шанувати традиції правильно?
Водохреще — це передусім духовне свято, яке символізує хрещення Ісуса Христа у водах Йордану. Українські традиції зосереджуються на богослужінні, освяченні води та її збереженні як святині.
Пірнання у воду може залишатися особистим вибором кожного, проте важливо розуміти, що це не є обов’язковою частиною християнського святкування. Церква радить акцентувати на справжніх цінностях свята — духовному очищенні та зміцненні віри.
Раніше ми писали: Церковний календар на січень 2025 року: релігійні свята за новим церковним календарем.