Дніпропетровщину можуть об’єднати із Запорізькою та Кіровоградською областями: що заважає реформі

Після пропозиції Дмитра Кулеби замінити нинішні області більшими історичними регіонами голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук пояснив, чому така реформа могла б скоротити адміністративні витрати, але навряд чи буде реалізована. Один із головних прикладів стосується Дніпра, Запоріжжя та Кропивницького, адже апеляційні суди цих трьох областей уже працюють у спільних судових округах.

Які регіони пропонує створити Дмитро Кулеба

10 листопада колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба висловився за перегляд адміністративно-територіального устрою держави. На його думку, нинішня система значною мірою успадкована від Радянського Союзу, тому Україні варто перейти до укрупнених регіонів, сформованих з урахуванням історичного розвитку українських земель.

Серед можливих назв він згадав Волинь, Галичину, Запорожжя, Слобожанщину та Сіверщину.

«Має бути Волинь, має бути Галичина, має бути Запорожжя, має бути Слобожанщина, Сіверщина і так далі, і тому подібне. Має відбутися укрупнення територіальних одиниць», — заявив Кулеба під час прямого ефіру на своєму YouTube-каналі.

Що може змінитися для Дніпропетровщини

Як приклад Лукашук навів судову систему. У Дніпрі розташовані апеляційні суди, територіальна юрисдикція яких охоплює одразу три області: Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську.

Це, зокрема, Центральний апеляційний господарський суд і Третій апеляційний адміністративний суд. Обидві установи працюють у Дніпрі, а їхня юрисдикція поширюється на зазначені три регіони.

Проте адміністративне об’єднання було б значно масштабнішою зміною. Якби Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області перетворили на один великий регіон, у нього мав би бути єдиний обласний центр. Відповідно, два інших міста втратили б цей адміністративний статус.

Важливо розуміти, що спільна судова юрисдикція не означає фактичного об’єднання трьох областей. Судові округи та система регіонального управління мають різне призначення.

Чому для об’єднання областей потрібні 300 голосів

Головна юридична перешкода — чинна Конституція України. Стаття 133 визначає адміністративно-територіальний устрій держави, зокрема перелік областей.

Тому перехід від нинішньої системи до укрупнених історичних регіонів потребував би внесення змін до Основного Закону.

Процедура передбачає кілька етапів. Відповідно до статті 155 Конституції, законопроєкт спочатку має отримати попереднє схвалення більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Після цього на наступній черговій сесії за нього повинні проголосувати щонайменше 300 народних депутатів. Також потрібен висновок Конституційного Суду щодо відповідності законопроєкту конституційним вимогам.

Після його завершення виникне інша проблема — політична. За кожним обласним центром стоять місцеві еліти, депутати, керівники громад та інституції, зацікавлені у збереженні нинішнього статусу своїх міст.

На думку Миколи Лукашука, саме цей чинник може стати серйозною перешкодою для реалізації задуму. Адже втрата статусу обласного центру означала б не лише зміну назви на адміністративній карті, а й перегляд управлінської структури та розподілу впливу.

Чому укрупнення регіонів не завжди дає економію: досвід Франції

Як приклад для оцінки подібних реформ можна розглянути Францію. У 2016 році там набрала чинності реформа, за якою кількість регіонів материкової частини країни скоротили з 22 до 13. Однією з цілей було укрупнення адміністративних одиниць та підвищення ефективності управління.

Однак очікуваний фінансовий результат не з’явився автоматично.

У вересні 2019 року Рахункова палата Франції (Cour des comptes) оприлюднила звіт про фінанси місцевих органів влади. У ньому зазначалося, що об’єднання регіонів поки не забезпечило очікуваного підвищення ефективності, а перехід супроводжувався додатковими витратами.

Зокрема, витрати на виплати працівникам у новоутворених регіонах у 2017–2018 роках зросли майже на 12%, тоді як в інших регіонах — трохи більш ніж на 6%. Очікуваної економії на управлінні на той момент не досягли.

Чи об’єднають області України після війни

Позиція Миколи Лукашука полягає в тому, що скорочення державних витрат є необхідним, а сама ідея укрупнення регіонів має раціональне економічне підґрунтя. Водночас її практична реалізація в Україні стикається з юридичними та політичними перешкодами.

Для Дніпропетровщини, Запорізької та Кіровоградської областей це означало б не просто зміну адміністративної карти. Довелося б визначати новий регіональний центр, перерозподіляти повноваження та перебудовувати систему управління.

Французький досвід також свідчить, що укрупнення не обов’язково приносить швидку економію. Тому питання полягає не лише в тому, скільки областей матиме Україна, а й у тому, чи дозволить нова модель реально скоротити витрати без погіршення доступу людей до державних послуг.

Сам Лукашук вважає, що попри необхідність економити, об’єднання областей у найближчій перспективі навряд чи стане реальним сценарієм.