Урочище Сандармох – один із найтрагічніших символів радянського терору, де було розстріляно сотні представників української інтелігенції, які віддали своє життя за розвиток національної культури. Це місце стало свідком безжальних репресій, що винищували інтелектуальний і культурний потенціал українського народу в роки сталінських репресій, розповідає історик, Артур Бабенко.
Читайте також: У Кривому Розі встановили меморіальні дошки полеглим Героям - Артему Іщуку та Олександру Солоненку
Наказ № 00447: початок масштабних репресій
30 липня 1937 року радянське керівництво підписало наказ № 00447, який дав початок масовим репресіям проти так званих «куркулів», «карних злочинців» та «антирадянських елементів». Цей документ відкрив дорогу для арештів понад 800 тисяч людей, з яких половина була приречена на смерть. Згідно з цим наказом, серед арештованих опинилися і ті, хто був пов’язаний з національно-демократичними рухами та діяльністю в культурній сфері. Особливо постраждала українська інтелігенція, яка в 1920-х роках перебувала на передовій культурного відродження країни.
Кого визнавали ворогами режиму?
Ті, кого режим визнавав «ворогами», не були злочинцями в звичному розумінні. Це були митці, науковці, поети, режисери, які прагнули зберегти національну ідентичність і культурну спадщину. У 1930-х роках цих людей масово ув’язнювали за сфабрикованими звинуваченнями у «контрреволюційній діяльності». Багатьох із них відправляли до таборів або прирікали на смерть.
Масові розстріли в’язнів Соловецької тюрми
16 жовтня 1937 року радянське керівництво ухвалило рішення про страту 1116 в’язнів Соловецької тюрми, серед яких було чимало вихідців з українських земель. Виконанням цих наказів займався радянський кат Михайло Матвєєв, який організував розстріли в урочищі Сандармох з особливою жорстокістю.
Фото з відкритих джерел
Процедура розстрілів була жахливою. В’язнів спершу перевіряли й обшукували, потім зв’язували і «відключали» ударом у потилицю дерев’яною палицею. Коли їх вивозили в ліс, кат або його напарник розстрілювали кожного в голову. Ця нелюдська робота завершилася звітом про виконання доручення 10 листопада, після чого Матвєєв попросився у відпустку, заявивши, що «дуже втомився».
Фото з відкритих джерел
Трагічна доля українських митців
Серед жертв, розстріляних у Сандармосі, було близько 300 українців. Серед них — режисер Лесь Курбас, поет Микола Зеров, драматург Микола Куліш, письменник Валер’ян Підмогильний та інші діячі української культури. Дата та місце їхньої загибелі стали символом кривавого терору, спрямованого проти української інтелігенції.
Втрата покоління та знищення культурної спадщини
Масові репресії 1930-х років знищили ціле покоління талановитих українців, які були носіями культури та національної ідентичності. Їхні досягнення могли стати гордістю на міжнародному рівні, але радянська система прирекла їх на смерть тільки за те, що вони відмовлялися слідувати комуністичним ідеям, прагнучи натомість розвивати національне мистецтво. Замість міжнародного визнання та премій ці люди отримали кулю в голову, а їхня спадщина була знищена або замовчана.
Фото з відкритих джерел
Пам’ять про трагедію
Сандармох — це нагадування про трагічні сторінки історії, про жорстокість режиму, який знищив найбільш талановитих представників свого народу. Сьогодні це місце зберігає пам’ять про тих, хто віддав своє життя заради культури та національної ідентичності, і нагадує про необхідність зберігати свою історію, аби не допустити повторення таких трагедій у майбутньому.
Раніше ми писали: Архангела Михаїла, Введення в храм Пресвятої Богородиці та останній піст року: церковний календар на листопад 2024.