На Львівщині вчителька доглядає важкопораненого сина й одночасно встигає проводити онлайн-заняття для школярів. Вже п'ятий місяць Віра Овсянікова фактично живе у лікарні, її син-військовий дістав важке поранення на Бахмутському напрямку.
Він переніс два десятки операцій, пошкоджені руки та ноги, тож потребує цілодобового догляду. Історію матері та сина розповіли журналісти Суспільного.
Фото пресслужба Першого ТМО Львова
Мати важкопораненого воїна Володимира - Віра Григорівна намагається всіма силами підтримати та допомогти реабілітуватися синові, який втратив на фронті око й руку.
Завдяки її турботливості та титанічній роботи лікарів військовий вже вміє пересідати з ліжка у крісло колісне. Утім, через постійне перебування Віри Григорівни у реабілітаційному центрі поруч із сином, вона намагається вчителювати дистанційно.
Віра Овсянікова викладає фізику і математику в Андріївському ліцеї Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Жінка має 48 років педагогічного стажу. У вересні 2023 року помер її чоловік: отримав інсульт, врятувати його не вдалося.
Жінка має своє робоче місце у палаті – підвіконня, з якого проводить уроки школярам.
Фото пресслужба Першого ТМО Львова
"Це підвіконня - це мій робочий стіл. Є у мене планшет, інтернет і мої підручники. Підручники я із собою з Дніпропетровщини привезла. Я не можу без підручника, мені так краще", – розповідає Віра Григорівна, мати пораненого Захисника.
Воїн Володимир у липні 2023 року внаслідок сильного обстрілу втратив праву руку, частину пальців на лівій руці, око та понівечив тіло, коли рятував побратима.
"Був приліт. Зачепило одного з моїх колег. Я підбіг його рятувати, взяв його за петлю на бронежилеті, й був ще один приліт. Я дуже щасливий, що він лишився живий", – зізнався Володимир Овсяніков.
Ймовірно, важкі поранення дістав саме на сході України, воюючи проти російських загарбників.
Фото Володимира Овсянікова
На фронті він був розвідником, спочатку на Херсонщині, а згодом – між Соледаром та Бахмутом. Двічі зазнавав поранень, а через останнє, третє, довелося потрапити на реабілітацію.
На початку повномасштабної війни Росії проти України Володимира відмовлялися брати до лав Збройних Сил через стан здоров'я. Тому він подався в партизани, щоб коригувати удари українських військових на Херсонщині.
"Ворог зупинився на кордонні мого рідного села. Я мисливець, знаю всі стежки, всі входи й виходи", – розповів військовий. Згодом росіяни дізналися, хто їх здає, та почали полювати на чоловіка, утім, той вже був у складі ЗСУ.
Читайте також: Ліквідовував наслідки підриву Каховської ГЕС та рятував людей: криворізький дільничний розповів про службу на Херсонщині
Після третього поранення та евакуації Віра Григорівна не відходила від сина ні на мить. Через обстріл сильно понівечило ногу Володимира.
Фото пресслужба Першого ТМО Львова
Хірургам дивом вдалося її врятувати, відновивши кістку та пересадивши м'які тканини. Надалі – реабілітація і встановлення протеза руки.
Утім, чоловік не планує полишати військову справу. Він мріє повернутися до армії, аби допомагати побратимам і сину, який нині воює за свободу України.
Додамо, Володимир Овсяніков має 2 ордени: "За мужність" I і II ступеня, його син – В'ячеслав – захищає Україну у складі 3-ї окремої штурмової бригади.
Турбота та професійність лікарів реабілітаційного центру «НЕЗЛАМНІ» вже допомогли воїну
Володимиру самотужки вставати з ліжка та сідати в крісло колісне, хоча влітку він був на межі життя та смерті: під час обстрілу росіян уламками посікло майже все його тіло.
Фото пресслужба Першого ТМО Львова
Та сьогодні Володимир бореться за своє здоров'я, аби знову повернутися на фронт!
Підтримати Володимира гривнею:
5168 7451 6270 1988 (Овсянікова Віра Григорівна)
Раніше ми писали: «Я не хочу залишати дітям цю війну»: стрільчиня з Кривого Рогу отримала відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».