«Марк» з побратимами-гвардійцями утримує одну з висот на передових рубежах на Харківщині. Мережа подібних об’єктів створена для оборони регіону, сплюндрованого російським нашестям.
Акуратні позиції, замасковані дерном та “зеленкою”, дерев’яні хідники та дренаж у траншеях, зручні сходи. Ключові сектори оборони спостережного пункту облаштовані прихованими вогневими точками. Всі споруди максимально «утоплені в ґрунт», все облаштовано з величезним терпінням, і, як це не парадоксально для бруду та жорстокості війни, з любов’ю — наскільки це можливо для висоти, яку роздирають холодні осінні вітри. Старший на об’єкті — мешканець Кривого Рогу «Марк». Йому — 54 роки, має онука, на згадку про нього й взяв собі такий позивний. Історію криворізького гвардійця повідомили у Національній гвардії України.
Фото Національної гвардії України
«Захищали Харківський напрямок, також стояли у районі Куп’янська. Було дуже гаряче. Тут трохи спокійніше. Проте ми не знаємо наскільки ми затримаємося тут, хоча й намагаємося максимально комфортно облаштувалися. Може завтра надійти команда, і ми підемо вперед. У такому разі не будемо ні за чим жалкувати, це ж наша мета, — ділиться «Марк». Призвався влітку, проте на війні він — далеко не новачок. — Те, що я бачив у Афганістані — росіяни й тоді були такими ж жорстокими. Радянська влада була така сама, як і теперішній російська. Такий самий характер окупації. Противник інший, природні умови різняться, є відмінності в тактиці та техніці. Тут проти нас ракети, РСЗВ, БПЛА, дистанційне мінування».
Те, що доводиться чимало рити у надзвичайно щільній та важкій глині, аби зробити свої позиції максимально безпечними, «Марк» сприймає зі стоїчним спокоєм, адже за своє життя він видобув сотні тисяч тонн залізної руди.
Фото Національної гвардії України
«Початок війни я зустрів на роботі у нічну зміну на кар’єрі. З 23-го на 24-те лютого. Близько 5 години ранку. Почув, як, наче, над кар’єром, а він 2,5 км, у довжину гуділи літаки. Виявилося, що це, буквально, неподалік від кар’єру. Там поряд була військова частина ППО, по ній першій росіяни завдали удари. Знали куди бити. Потім вже з роботи прийшли та дізналися, що війна почалася, — розповідає «Марк». — Вони запускали ракети з Криму. Росіяни підходили найближче до Інгульського району Кривого Рогу на 9 км. «Інгулець» — це південний район Кривого рогу. Їх почали вже відтісняти з Високопілля, Давидового броду».
«Марк» та його побратими намагаються максимально підтримувати чистоту і лад, ніде навколо не видно ані недопалків, ані пластику, ані інших речей, які можуть видати находження на даній місцевості певної кількості людей. Всі екіпіровані в плитоноски від Львівського оборонного кластера. Вони виявилися дуже стійкими проти зношування та досить жорстких умов експлуатації. Половина бійців на спостережному пункті — з Кривого Рогу, інша — місцеві, з Харкова. Люди, що називається “притерлися”: вони вже не перший місяць роблять одну справу, до того ж перед лицем небезпеки. Їхня основна задача — вести спостереження за діями противника у зоні відповідальності, а також знищувати малі групи живої сили та техніки противника.
Інші новини: Із російського полону звільнили п’ятьох бійців криворізької в/ч 3011 Національної гвардії України.