"Я від щирого серця бажаю диктатору путіну та всій москальській нечисті, щоб якнайшвидше на них наступила темрява, в якій вони не побачать сонця, як не побачу його вже я…". Тетяна Горохолінська, дружина загиблого розвідника.
У Кам'янці-Подільському прощалися з Андрієм Горохолінським, захисником України, який загинув на фронті. Андрій, відомий під псевдо «Че Гевара», героїчно віддав своє життя, захищаючи країну від агресора. Церемонія прощання з Андрієм пройшла 25 вересня 2024 року в Кам'янці-Подільському в храмі Української греко-католицької церкви священомученика Йосафата.
Фото Михайло Постіко
Михайло Посітко - міський голова Кам'янця-Подільського у день прощання написав:
"Боляче усвідомлювати, що війна забирає сильних духом, найкращих синів і дочок України. Тих, хто є її гордістю і надійною опорою для своїх близьких. Сьогодні ми провели до Небесного війська Андрія Горохолінського. З перших днів вторгнення пішов боронити рідну Батьківщину, повернувшись з-за кордону…Був двічі поранений. Служив оператором у 8 полку спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича. Під постріли почесної варти та Державний Гімн, Захисник віднайшов місце свого останнього спочинку на Алеї Слави. Синьо-жовтий стяг над його могилою тепер усім нагадуватиме ціну незалежності та свободи. Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають…"
Андрій Горохолінський народився 30 травня 1982 року в Кам'янці-Подільському. З ранніх років він був активним пластуном гуртка «Вовки» та здобув ступінь пластуна-розвідувача. Його життєвий шлях завжди був тісно пов’язаний з Пластом, де він розвивався як лідер і натхненник. Пізніше став співзасновником бренду пластового однострою «Залізний Вовк», який став символом для багатьох.
Читайте також: Криворізькі нацгвардійці вшанували пам’ять полеглих побратимів
Освіту Андрій здобував на філософському факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Ще бувши студентом, він продовжував підтримувати Пласт, зокрема був заступником керівника організації в рідному місті. Завжди був готовий взяти на себе відповідальність, стояв на захисті інших.
Сестра Марина, вже посмертно написала про Андрія:
"Щоразу, коли в кінці розмови просила тебе себе берегти, ти жартував, що «Лихе не гине»…Лихе, на жаль, ні, а в тобі було стільки любові та добра, честі та гідності, мужності та звитяги. Ти з дитинства був моїм найбільшим натхненником, моїм ідеалом і прикладом до наслідування. Будь-який мій вчинок чи вибір завжди супроводжувався питанням, а що б ти сказав, чи схвалив би мій вибір…В тобі завжди було стільки життєрадісності. Ти ненавидів сльози й просив їх за тебе не проливати. І так, курва, важко стримати те твоє прохання…Лиш один ти в цілому світі називав мене «Фросічка», а я тебе «Фєдічка». І мені так боляче змиритися з тим, що ніхто мене вже так не назве...Ти ж так беріг ті свої суперкруті штани й жартував, що вдягнеш їх на переможний парад, як ті діди медалі. Твоя війна довжиною в 8 років закінчилась, братику...Тихо спи..."
Фото Марина Рідкодуб
З початком війни в 2014 році Андрій долучився до лав добровольчого батальйону «Гарпун», де він активно брав участь у розвідувальних операціях. За словами Юрія Юзича, голови Крайової пластової ради, Горохолінський був одним із найкращих пластунів-розвідників. У 2017-2020 роках він продовжував службу за контрактом, а після звільнення працював у компанії «Українська броня». Андрій Горохолінський був не лише відданим воїном, а й люблячим чоловіком і батьком. У родині Горохолінських народився син.
З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році Андрій знову став до лав захисників. Він неодноразово отримував поранення, але кожного разу повертався до бою, був нагороджений численними військовими відзнаками. Андрій загинув в ніч з 22 на 23 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. Про те, що розвідник пішов з життя повідомили, зокрема, на сторінці Пласту:
"Загинув, захищаючи Україну – Андрій Горохолінський! Пластове псевдо «Че Гевара». Пластову присягу склав 1 травня 1999 року. Здобув ступінь пластуна-розвідувача. Член проводу юнацьких таборів «Пластовий вітер» у 1999 і 2000 роках. З вересня 2000 р. навчався на філософському факультеті Львівського Національного університету ім. І. Франка. Студентом був заступником керівника пластового осередку в Кам’янці-Подільському. Пройшов вишкіл виховників юнацтва ч. 54. Інструктор Подільского мілітарного вишколу (квітень-травень 2001) року. Підстаршина 7-го табору «Легіон» у 2001 році після кого вступив до старшого пластунства у Львові де став виховником в 21 курені ім. Г.Сковороди. Тоді ж приєднався до 47 куреня УПС «Вовча Ліга» ім. Д. Донцова, в якому відповідав за інструкторську ділянку військового пластування. Після звільнення з війська працював в компанії «Українська броня» та їздив за кордон на роботу до Чехії. Був одружений з Тетяною. В подружжя народився син Остап. З початком повномасштабного російського вторгнення мобілізувався до лав ЗСУ. Брав участь у боях на різних фронтових напрямках. Кілька раз отримував поранення та травми. Нагороджений різними військовими відзнаками та медалями. Тихо спи, друже…"
Про втрату повідомив також голова Крайової пластової ради Юрій Юзич. Він наголосив, що Горохолінський був одним із найкращих пластунів-розвідників у Силах спецоперацій.
Тетяна Горохолінська, дружина загиблого розвідника, у глибокій скорботі згадує про коханого чоловіка-захисника з теплом і сльозами в очах:
"Він мав надзвичайну силу волі й відсутність егоїзму: все для інших, але не для себе. Він був люблячим чоловіком, сином, братом та батьком для своєї дитини. Він 8 років віддав на захист країни, і йому якось вдалося виховати свого єдиного сина правильно і достойно".
Ексклюзивне інтервʼю журналістів krivbass.city з дружиною дивіться у відео. Вічна пам'ять Герою України...