Наприкінці 1950-х США покращував свій імідж за допомогою музики, а точніше - джазу. Ініціатива "Посли джазу" організовувала тури по всьому світу, і на концертах від Гани до Індонезії джазмени збирали аншлаги. Заради виступу Луї Армстронга у Конго навіть припинилася громадянська війна. 1958-го джаз дістався і до соцблоку, коли в Польщі виступив піаніст Дейв Брубек. Зрештою, до 1960-го для джазу єдиною білою плямою залишався СРСР.
Фото з відкритих джерел
Чому це історія протистояння?
Радянська пропаганда боролася з американським впливом незграбними фразами на кшталт: «сьогодні ти граєш джаз, а завтра батьківщину продаси» або «від саксофону до ножа – один крок». Проте радянські любителі джазу щовечора налаштовували радіоприймачі, щоб послухати на «Голос Америки» програму «Jazz Hour». Але концерти американських виконавців були під забороною до 1962 року.
Читайте також: Корисні поради: як обрати зарядну станцію для вашого набору техніки вдома
Син емігрантів із Білої Церкви
Кригу вдалося розтопити Бенні Гудмену. Він народився в Чикаго, але його батьки були з Білої Церкви. Хрущов особисто дозволив йому провести кілька концертів у Москві, Ленінграді, Києві, Тбілісі, Ташкенті. Перший із них відбувся 30 травня. Гудмен хотів зіграти й у Білій Церкві, але йому відмовили.
Виступати джазмену довелося безплатно - СРСР відмовився сплачувати гонорар. Незважаючи на те, що на концертах переважно сиділи перевірені класово-свідомі товариші, виступи Гудмена викликали фурор. "Ми ніби потрапили на іншу планету", - згадували ті, кому вдалося послухати джазмена наживо.
Фото з відкритих джерел
Звичайно, не джаз зруйнував імперію зла, але він був тією краплею води, яка точить камінь. Недарма основною масою популярної у роки субкультури стиляг були діти партноменклатури, «перевірені класово-свідомі товариші».
Цікаво, що наприкінці травня 1988 року на прийомі в американському посольстві, де Рейган і Горбачов домовлялися про поетапне роззброєння, грав легкий джаз. Раніше ми писали про те, як кіт з Китаю став найшвидшим у світі скейтбордистом.