22 січня Україна вшановує День Соборності — символ прагнення до державної цілісності та історичного права українців бути разом. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки між Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою. Подія, яка зовні виглядала як формальне об’єднання, насправді стала гучною політичною заявою про існування єдиного народу.
Читайте також: 22 січня День Соборності — символ незламності та єдності України
Попри подальші поразки, втрату незалежності та десятиліття замовчування, ідея Соборності не зникла. Сьогодні вона знову набула гострого, життєвого значення — як питання виживання держави.
Пропонуємо факти та контексти, які допомагають глибше зрозуміти справжній зміст Дня Соборності.
1. Акт Злуки був символом, а не реальним об’єднанням систем
Формально УНР і ЗУНР проголосили єдність, однак на практиці залишилися окремими державними утвореннями. Вони мали власні уряди, фінансові системи та армії. Основною метою було не адміністративне злиття, а демонстрація світові: українці — єдиний політичний суб’єкт.
2. Західні українці не довіряли київській владі
У політичних колах ЗУНР існували серйозні сумніви щодо союзу з УНР. Київ вважали нестабільним, надто радикальним і схильним до соціалістичних експериментів. Галицькі лідери, виховані в австрійській правовій традиції, робили ставку на жорсткий порядок і боялися хаосу.
До того ж сторони мали різні зовнішні загрози: для Галичини головним ворогом була Польща, для Наддніпрянщини — більшовики.
Історія Дня Соборності України простими словами - фото з відкритих джерел
3. Софійська площа обрана не випадково
Місцем проголошення Акту Злуки стала Софійська площа в Києві — сакральний простір української історії. Це був чіткий сигнал: мова йде не про створення нової держави, а про відновлення тяглості української державності від часів Київської Русі.
4. Свято відбулося на межі катастрофи
На момент проголошення Акту Злуки Київ уже перебував під реальною загрозою захоплення більшовиками. Менш ніж за два тижні уряд УНР змушений був залишити столицю. Об’єднання стало актом віри в майбутнє, здійсненим буквально напередодні поразки.
5. Світ не поспішав визнавати українську єдність
Провідні держави Антанти не підтримали ідею незалежної України. Їхня ставка робилася або на «єдину Росію», або на сильну Польщу як бар’єр проти більшовизму. На Паризькій мирній конференції українське питання фактично ігнорували.
6. Ідея Соборності старша за сам Акт Злуки
Концепція єдиної України виникла задовго до 1919 року. Її формували ще діячі Кирило-Мефодіївського братства, пізніше — історики та мислителі XIX–XX століть. У 1848 році у Львові було офіційно заявлено, що галичани є частиною великого українського народу.
7. Навіть у ЗУНР сперечалися про форму єдності
Не всі підтримували ідею повного злиття. Частина політиків виступала за федеративну модель з широкою автономією регіонів. Для галичан важливо було зберегти власні адміністративні й правові традиції в межах спільної держави.
8. «Живий ланцюг» 1990 року став ударом по СРСР
Акція єдності між Львовом і Києвом у січні 1990 року формально була легальною, але по суті стала масовим актом громадянської непокори. Для радянської влади це був чіткий сигнал: українське суспільство готове до незалежності.
Історія Дня Соборності України простими словами - фото з відкритих джерел
9. Після незалежності свято довго залишалося другорядним
Навіть після 1991 року День Соборності не мав широкого суспільного резонансу. Державним святом він став лише у 1999 році. Довгий час дата перебувала в тіні Дня Незалежності та сприймалася радше символічно.
10. Після 2014 року Соборність стала питанням виживання
Анексія Криму та війна на Донбасі повернули поняттю Соборності його первинний сенс. Єдність перестала бути абстракцією — вона стала умовою збереження держави. Вперше за сто років кордони України знову довелося захищати зі зброєю в руках.
День Соборності сьогодні — це не лише про минуле. Це нагадування про відповідальність кожного за цілісність країни, яка виборює право бути єдиною тут і зараз.
Раніше ми писали: 20 січня: день, що назавжди закріпив Крим у складі України.