Лаятися час від часу хочеться чи не кожному: чи то над головою пролітає російська ракета, чи то підлі меблі знову “атакували” мізинець. Деякі вчені навіть радять голосно вилаятися, адже це начебто зменшує рівень болю, уявіть собі. Однак, перш ніж використовувати, за будь-яких обставин - варто розібратися з чим маєш справу, вважає філолог-дослідник Олександр Черкас.
Читайте також: Чому корисно вести щоденник: психічне та фізичне здоров'я
По-перше, на думку філологів, матюкаються або ж “матерятся” саме росіяни, адже українська культура шанобливо ставилася до образу-жінки матері, на відміну від рф. Тож у нас це здавна звалося “батькувати”, а наприклад, за Грінченком, той же матюк - це “брань в мать”. Часто чуємо фразу, що ненормативна лексика – це вигадка русні. Навіть тут вони намагаються щось собі присвоїти. Насправді, ні, пише Олександр.
Ненормативна, обсценна лексика або лайка - це вживання слів або фраз, які вважаються непристойними або образливими. Вона може бути поділена на кілька категорій: - нецензурна лексика - слова, що не проходять цензуру для публікації;
- ненормативна лексика - вирази, що не відповідають мовним нормам;
- лихослів'я - використання образливих слів;
- матюки - лайка, що стосується матері.
Звідки зʼявився феномен лайки?
Як зазначає філолог, посилаючись на Світлану Соколову, у різних мовах лайлива лексика пов’язана з різними реаліями, зокрема й з різними органами і функціями організму людини, які не заведено демонструвати публічно: статевими органами, процесом злягання та його учасниками, органами випорожнення і відповідним процесом.
А зі слів Остапа Українця, у всіх слов’янських мовах є приблизно спільний корпус обсценної лексики. Ті слова, які ми "запікуємо", притаманні українській, російській, чеській, польській мовам. Одне з канонічних лайливих слів – "блядь" – узагалі за мірками середини XVII століття є літературною лексикою. До речі, російська брудна лайка частіше пов’язана з сексуальною сферою, а українська – з органами та процесом виділення: дупою та фекаліями.
Цікаві історичні факти від Олександра Черкаса
Лексеми "курва" та "глядь" зустрічаються ще в берестяних грамотах ХІ-ХV ст. – їх у той час використовували замість месенджерів, щоб оперативно передавати інформацію. Там слово "блядь" – похідне від слова "блуд" і емоційно позначає поняття "обман" або "помилка". До речі, у словнику давньоруського літописця Лаврентія Зизанія цим словом називають чоловіка, який багато лається. За переказами турецький мандрівник Е. Челеві, який відвідав Україну 1657 р., нарахував в нашій мові того часу аж 4 лайливих слова: "чорт", "дідько", "свиня" та "собака". Не виключаю, що з ним спілкувалися винятково ввічливо, як із гостем.
Як лаятися без російських матюків?
Обсценна лексика потрапила в немилість вихованого суспільства з кількох причин. По-перше, це може бути виразом нашого роздратування чи глибокої прикрості, а в пристойних колах виявлення своїх емоцій голосно вважалося нецензурним. По-друге, багато лайливих слів асоціюються з тим, що традиційно вважається низьким та непристойним у суспільстві. Наприклад, багато матюків походять від фекально-генітальних тем, як йшлося вище. При цьому лайка виконує в мовленні близько 30 важливих функцій – від методу переконання співрозмовника до психологічної розрядки. Психологи також зауважують домінантну функцію лайки – спосіб вивільнення емоцій та навіть "оберіг", особливо серед людей, чия професія має ризики для життя. Але найголовніша функція лайки – слова-зв’язки та вставки, що пов’язують між собою сегменти мовлення. Цю інформацію подає філолог Валерій Федоренко, і Олександр Черкас із ним погоджується у своїй статті. Але лаятися можна і без матів. Для цього в українській мові є багато чудових слів, висловів і зворотів.
Приклади лайливих виразів:
- най ті качка копне;
- а щоб в тебе пір’я в роті поросло;
- а щоб тобі курка на ногу наступила;
- а щоб на тебе кицька чхнула;
- у бісової матері.
Вислови, що можна вживати у побуті:
- як не срачка, то пердячка – як не одне, так інше;
- срали – мазали – погано зроблено;
- пішов, як за море срати – про людину, яку треба довго чекати;
- до сраки тії маки (або ж до сраки дверці, чи до сраки карі очі) – про зайву річ:
- сидить, як срака в гостях – тишком-нишком.
“Сракоцентричність” – своєрідна ознака національної української ідентичності, без якої у щоденному побуті не обійтися, це, сподіваюсь, ви помітили з прикладів фольклору. Акт дефекації вважався брудним, а сусіди під час словесних баталій часто могли показати свою оголену дупу. Тож ось фрази на випадок, коли хтось не має рації: а гівна мерзлого не хочеш? А срали би тобі пси на лице! Ах ти москаль в сраку граний! Сказав, як у воду перхнув! Насеру твоїй матері! Щоб ти всрався і лазні не знайшов! Щоб тебе гівно доганяло!
То чи варто вживати обсценну лексику - окреме рішення кожного, проте перш ніж звертатися до російських матюків, завжди можна зазирнути на пишні рядки українських виразів.
Раніше ми писали: Делікатне питання: як правильно зберігати спідню білизну?