Суржик, емодзі замість слів та відсутність розділових знаків — пишучи допис або особисте повідомлення в соцмережах, ми часто нехтуємо дотриманням мовних правил. До Дня української писемності та мови hromadske розбиралося, наскільки загалом пунктуація та грамотність в соцмережах впливає на українську мову та як вона змінилася за останній час.
«Поширюють думку, що суржик — це прикольно»
«Зараз суржик я використовую переважно у своїх гумористичних відео, щоб передати атмосферу та характер свого героя», — розповідає блогерка та режисерка Уляна Станіславська. Дівчина активно веде блог в Instagram вже декілька років, переважно знімає короткі гумористичні відео. Аудиторія Уляни — 458 тисяч підписників.
«Коли починала займатися блогерством, я спілкувалася суржиком, бо я з Вінницької області, а там суржик процвітає. Зараз намагаюся спілкуватися більш чистою українською», — каже Уляна. Вплинули на такий перехід зокрема й підписники дівчини. «Мені писали, мовляв, як я можу називати себе українськомовною блогеркою, якщо спілкуюся суржиком. Казали, що це гидко слухати», — згадує вона. Поза соцмережами Уляна також намагається спілкуватися українською: з друзями, колегами, батьками. Однак із родиною не завжди виходить вдало: «Приїжджаю додому, два дні там побуду і знову починаю говорити так, як було раніше».
Популярність суржику серед блогерів дівчина пояснює тим, що останнім часом їхня кількість суттєво збільшилася. І щоб здобути популярність, в онлайн-ведучого має бути фішка. «Усі намагаються виділитися й бути особливими. Однак вони розповсюджують думку, що суржик — це прикольно. В Україні багато людей розмовляють суржиком, але це не означає, що його треба ставити вище української мови й популяризувати», — каже Уляна Станіславська.
Кандидатка філологічних наук та викладачка української мови й стилістики в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Ірина Мариненко вважає, що лідери думок мають стежити за своїм мовленням, оскільки з них бере приклад молодше покоління, їх наслідують.
«Зараз сленгова ненормативна лексика заполонила не лише соціальні мережі, а й весь інформаційний простір. Якщо блогер шанує свою аудиторію, то він має з повагою ставитися до неї навіть із мовного боку», — переконана Мариненко.
Крім того, за словами викладачки, до відповідного стилю написання та розмови можуть призвичаїтися. Тоді людина буде спілкуватися так і поза інтернетом.
Анастасія Березюк близько 10 років працює hr-менеджеркою в різних компаніях. Її головне завдання — добір персоналу. За словами Анастасії, більшість клієнтів хочуть бачити у своїх компаніях співробітників, які добре володіють українською мовою. «Один із моїх клієнтів — медична клініка. Для них дуже важливо, щоб на рецепції адміністратори розмовляли з клієнтами лише чистою українською мовою, адже це впливає на репутацію клініки», — пояснює hr-менеджерка.
З вимогою, щоб потенційний кандидат володів українською на високому рівні, до Анастасії звертаються переважно топові бренди та компанії. «Усі мої клієнти — за чистоту мови. Немає таких керівників, які хотіли б взяти на роботу людину, яка говорить суржиком», — каже Анастасія Березюк.
Ще одна hr-фахівчиня Ірина Кшановська підтверджує, що її компанія також звертає увагу на грамотність та чистоту вимови. «Я працюю у сфері готельно-ресторанного бізнесу, там є різний персонал. Якщо людина претендує на посаду посудомийки, покоївки чи кухаря, то я не звертаю увагу на мову. Однак якщо людина обійматиме вищі посади, тоді мова є важливим фактором», — пояснює Ірина.
Популяризація української мови в соціальних мережах
В українському інтернет-просторі домінує російська мова. За даними аналітичного огляду «Становище української мови», частка використання української мови в соціальних мережах у Києві становить лише 16%. Українська переважає над російською в соцмережах лише в 4 областях України (Івано-Франківська, Рівненська, Львівська та Волинська). Однак деякі користувачі соцмереж намагаються популяризувати українську мову за допомогою своїх сторінок.
Студент Данило Гайдамаха понад рік записує відео для Тік-Току. Спочатку хлопець записував відео для друзів, однак аудиторія почала активно збільшуватися. «Я зрозумів, що я перший українськомовний тіктокер з понад 100-тисячною аудиторією. Тоді поруч зі мною не було нікого, хто вів би Тік-Ток українською. Зараз такі блогери почали з’являтися, навіть переганяють [Данила — ред.]. Ми дружимо, адже у сфері популяризації української мови в соцмережах один в полі не воїн, треба єднатися», — каже Данило.
Хлопець розповідає, що з дитинства спілкувався російською мовою: оскільки його батьки — вихідці з Криму, він зростав у російськомовному оточенні. У 16 років Данило почав переходити на українську мову, це тривало в нього протягом 3 років. Спершу спілкуватися українською він почав саме в соцмережах.
«Щоб почати говорити українською, треба відмежувати свій інформаційний простір від чужомовного контенту — він підсилює суржик, а той, як бур'ян, засмічує твою мову. Прибирати чужу мову й заповнювати цей простір власним українськомовним контентом. Таку мовну дієту можна зробити собі на три місяці, далі розслабитися та споживати що завгодно. Ці місяці необхідні для того, щоб заговорити українською мовою», — пояснює Данило.
Зараз хлопець разом із іншими українськомовними тіктокерами працює над проєктом «Галас» — реаліті-шоу у форматі YouTube про блогерів Тік-Ток. «Ми запрошуємо зірок і поширюємо це шоу в інші соціальні мережі. Ми робимо це для того, щоб люди розуміли: не обов'язково говорити російською та їхати до Москви, щоб мати мільйонну аудиторію», — пояснює Данило.
«Уникнення правил в соцмережах може стати звичкою»
Окрім використання суржику в дописах, у соцмережах є ще декілька трендів, які впливають на сучасну українську мову. «Вважається, що зараз стильно все писати з маленької літери, навіть початок речення; не ставити всередині жодних розділових знаків, використовувати смайли та інші скорочення», — каже доцент Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, генеральний продюсер «Українського радіо» Дмитро Хоркін.
Більшість речей, за словами Дмитра, він і сам намагається пояснити смайлами та знаками, які передають емоції та настрій. Однак, на його думку, тут варто відокремлювати ділове листування та особисті дописи й спілкування з друзями. «Соціальні мережі — це неофіційне мовлення. Ви маєте право користуватися будь-якою лексикою, будь-якими скороченнями, відсутністю знаків і вам за це нічого не буде», — пояснює Ірина Мариненко.
Однак сучасна молодь витрачає на них багато часу, а тому може виникнути звикання до такої форми написання. «Це настільки входить у звичку, що коли треба написати офіційного листа, людина починає замислюватися, чи потрібен тут або деінде розділовий знак. Я вважаю, що дотримання обов’язкових правил має бути, їх не треба уникати, тому що це формує погану звичку», — каже викладачка.
Hr-менеджерка Анастасія Березюк каже, що звертає увагу й на те, наскільки правильно написане резюме. «Якось я отримала резюме, де було написано “дирехтор”, а людина претендувала на посаду із зарплатою 100 тисяч. Мені може подобатися резюме за досвідом роботи, однак, якщо я бачу велику кількість помилок, я вказую на це. Ми не будемо співпрацювати з людиною далі», — говорить hr-менеджерка.
Утім тенденція до спрощення мови, примітивні та короткі речення, наповнення їх жаргонізмами та суржиком — це, за словами Ірини Мариненко, проблема не лише української мови, а й інших мов світу.
«Якщо потік запозичень з інших мов неконтрольований, то відбувається засмічення мови. Треба шукати відповідники у своїй мові, не гірші за запозичення. Це процес природний, його можна регулювати, але відмовитися чи позбутися від нього ми не можемо. Це те саме, що законсервувати себе у 1920 році», — пояснює Мариненко.
Матеріал та фото hromadske.