Після повномасштабної війни українська металургія втратила майже 40% виробничих потужностей. На тлі дефіциту внутрішнього виробництва на ринку стрімко зростає імпорт сталі з Туреччини. Якщо у 2021 році її частка в українському імпорті становила 18%, то за підсумками 2024 року — вже понад 51%. У 2025 році цей показник може перевищити 60%. Про це йдеться у матеріалі GMK Center.
Україна втрачає частку на власному ринку сталі: що стоїть за зростанням турецького імпорту
Найбільше зростання відбулося в сегменті гарячекатаного листа — у 80 разів, а також труб, фасонного прокату й прокату з покриттям. За словами Віталія Притули, директора компанії «Єврометалл», сьогодні турецький метал займає до 90% українського будівельного ринку в окремих категоріях продукції.
Причини такого тренду — зручна логістика, внутрішнє перевиробництво в Туреччині та нижча ціна порівняно з європейською продукцією (на 15–20%).
Ризики для українського виробника
Поки турецька сталь заповнює український ринок, вітчизняні підприємства втрачають обсяги. Найбільш уразливими є «Запоріжсталь», «Каметсталь», «Інтерпайп», ДМЗ, «АрселорМіттал Кривий Ріг» та інші виробники фасонного, листового прокату і труб.
Додатковий виклик — походження сировини. Значна частина турецької металопродукції виготовлена з російської сировини, яку Туреччина закуповує зі знижками. На відміну від Євросоюзу, який уже заборонив сталь із російським слідом, в Україні поки немає правового механізму, що дозволяє відслідковувати походження металу чи запроваджувати обмеження.
Зона вільної торгівлі: відкриваємо ринок — і ризикуємо
Після підписання угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною Україна погодилася зняти мита на значну частину товарів, зокрема і на металургійну продукцію. Водночас на українські поставки до Туреччини діють жорсткі квоти — 411 тисяч тонн сталі на рік — і ставка ввізного мита 10%, проти лише 0,5% для турецьких товарів в Україну.
Чи є захист
Угода передбачає механізми захисту — зокрема антидемпінгові розслідування і тимчасові обмеження імпорту. Але на практиці жодного такого кроку щодо турецької сталі Україна поки не зробила.
За словами юристки Альони Омельченко, розслідування займає 1,5–2 роки, і цього часу для багатьох виробників може не бути. Вона закликає пришвидшити процедури, створити прозорі інструменти контролю та використати можливості статті XXI ГАТТ, яка дозволяє вводити обмеження в умовах війни — цим правом Україна ще жодного разу не скористалася.
Що далі
Уряд заявляє про готовність до «точкових рішень» щодо окремих товарів, але загального перегляду політики імпорту поки не планує. Експерти ж попереджають: без швидких рішень українська металургія ризикує втратити залишки позицій на внутрішньому ринку.
«Якщо ми хочемо ефективного відновлення, маємо вимагати локалізації виробництва та використовувати власні ресурси», — наголосив голова асоціації «Укрцемент» Павло Качур.
Раніше ми писали: Стажування і співпраця за кордоном: студенти Метінвест Політехніки проходять практику в ЄС