Українські традиційні прикраси — це не лише елемент зовнішнього оздоблення, а справжній код культури, в якому зашифровані уявлення про красу, достаток, віру й ідентичність. Особливе місце серед них займає намисто — яскраве, багатошарове, іноді масивне, але завжди глибоко символічне. Від бісерної силянки до коштовних коралів, від монетних дукачів до хрестів-згард — кожна прикраса мала своє призначення, техніку виготовлення і навіть “мову”, зрозумілу лише ініційованим. У цій статті ми зануримось у різновиди українського намиста, щоб краще зрозуміти його значення в народному житті та традиціях.
Читайте також: Бережемо прикраси: як повернути блиск сріблу та золоту?
Намисто — одна з найдавніших та найпоширеніших прикрас в українській традиційній культурі. Воно не лише виконувало декоративну функцію, а й відображало соціальний статус, регіональні особливості, вік і навіть духовні переконання власниці. У кожного виду намиста — своя історія, матеріал і символіка.
Намисто — основа прикраси
Намисто — загальна назва прикрас, створених із перлів, бісеру, коралів, бурштину та металевих вставок. Це базова прикраса кожної жінки. Причому намисто не обмежувалося однією низкою — чим молодша жінка, тим більше низок вона могла носити. Деякі типи намиста мали власні назви: коралі (з коралу) та баламути (з перлів).
Намисто - фото з відкритих джерел
Дукач — монета як акцент
Дукач — це прикраса з великою монетою, яка зазвичай доповнювала намисто. Слово походить від «дукат» — золотої монети, що карбувалася у Венеції. На Лівобережжі дукач часто складався з двох монет: одна йшла на бант, інша — на медальйон. У Західній Україні популярними були дукачі у формі сердечка — так звані ягнуски.
Дукач - фото з відкритих джерел
Дукати — намисто з монет
На відміну від одиничного дукача, дукати — це ціла низка з польських, австрійських або російських монет, які створювали розкішне й вагоме намисто. Вони символізували добробут і слугували ознакою статусу. На Буковині також були поширені салби — тканинні прикраси, на які нашивали ряди монет, традиція тюркського походження.
Дукати - фото з відкритих джерел
Зґарда — гуцульська сила металу
Згарда — це металева шийна прикраса, що складається з хрестиків, підвісок і медальйонів, нанизаних на ремінець або нитку. Її виготовляли з латуні, бронзи або срібла. Згарди носили разом із намистом, особливо на Гуцульщині. Також жінки в усіх регіонах мали натільні хрестики — один прихований, інший — відкритий.
Зґарда - фото з відкритих джерел
Шелест — прикраса, що звучить
Шелест — давній вид намиста, виготовлений із металевих брязкалець. Його назва говорить сама за себе: під час руху прикраса створювала характерний шелестливий звук. Такий тип намиста зберігся, зокрема, на Прикарпатті.
Шелест - фото з відкритих джерел
Кривулька — святкова бісерна краса
Кривулька — широка шийна прикраса з бісеру, яку носили на свята. Її плели зі скляних намистин, часто італійського виробництва. Поширена серед гуцулів, бойків, лемків, а також у Молдові, Румунії, на Балканах і навіть у північних народів. Назва «кривулька» вказує на вигнуту форму. Іноді її називають «кризою», хоча це запозичене слово, що означає тканинний комірець.
Кривулька - фото з відкритих джерел
Силянка — буденна бісерна стрічка
Силянка — вузька бісерна прикраса, яку носили щодня. У багатьох регіонах жінки не виходили з дому без силянки або гердана. Колір і візерунок силянки відповідали місцевим традиціям, а в плетіння іноді додавали монети. Назва походить від слова «силяння» — техніки нанизування бісеру.
Силянка - фото з відкритих джерел
Гердан — бісерна прикраса з акцентом
Гердан — бісерна стрічка, яку носили на шиї, грудях або навіть на чолі. Нагрудний гердан сходився в центрі грудей, а шийний був схожий на чокер. У деяких регіонах гердани називають силянками. Назва «гердан» походить від слова «ґерден» («шия») і з’явилася в Україні наприкінці XVIII століття. Цікаво, що спочатку гердани, ймовірно, носили чоловіки.
Гердан - фото з відкритих джерел
Коралі — червоне золото
Коралі — один із найрозкішніших видів намиста. Його виготовляли з коралових поліпів, що робило прикрасу дорогоцінною. Великі коралі (до 35 низок) прирівнювалися до вартості землі чи хати. Це була інвестиція та родинна спадщина. Дорогі коралі мали овальну форму, дешевші — циліндричну, звану «колючим намистом». Найціннішими вважаються натуральні, нефарбовані коралі — так зване «щире намисто».
Коралі - фото з відкритих джерел
Традиційне українське намисто — це не просто прикраса. Це мова символів, пам’ять роду, багатство культурної спадщини. Кожен елемент — чи то коралі, дукач, згарда чи силянка — розповідає власну історію про майстерність, естетику та ідентичність українського народу.
Раніше ми писали: традиційне українське намисто: від дукачів до пацьорків.