Олександр Муравський, боєць 17 окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка розпочав шлях військового у 2014 році. Його, колишнього гірника, мобілізували до лав ЗСУ. Олександр разом з побратимами з батальйону "Кривбас", пережив Іловайськ та Дебальцево.
Фото солдата фотографа 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка Віталія Павленка
З чого почалася війна
У 2014 році прийшла повістка на мобілізацію після того, як Росія окупувала Крим і Донецьку та Луганську області. У другу хвилю мобілізації я потрапив у батальйон Кривбас, 1 взвод 1 рота. Потрапив до Іловайська, після було Дебальцеве. З нашого взводу, з 31 людини тоді залишилося 8 побратимів.
У 2015 повернувся до шахти бригадиром, але менталітет змінився - якщо раніше десь міг промовчати або вдатися до того, що не помітив - то після АТО все змінилося - з'явилося загострене почуття справедливості. У 2016 року повернувся до ЗСУ - підписав контракт із 17 танковою бригадою, пішов служити в мехбат. Був замком взводу, головним сержантом роти. Останні 6 років – головний сержант батальйону.
За час служби та захисту України побував на багатьох гарячих та важливих напрямків на сході країни. Деякі особливості рельєфу та доріг Донецької та Луганської областей знаю краще, ніж приміські та міські автошляхи Кривого Рогу. Новотоштівка, Тармчук, Маріуполь, Соледар, Бахмут - там де були найважчі бої, там були бійці 17 танкової бригади, з ними і я, боєць на позивний - Мурік.
Фото солдата фотографа 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка Віталія Павленка
Про військових та ворожі м'ясні штурми
Війна - це завжди моторошно, це навіть не кіно. Це важка справа, дуже важка. Натомість, захищати Батьківщину - це велика честь для будь-якої людини, як для чоловіка, так і для жінки. Ось деякі дивляться телебачення та репетують - ой, війна, там вбивають, краще я десь сховаюсь або втечу за кордон. Ні, це стереотип, усі, чомусь думають, що якщо тебе мобілізували, то ти вже труп. Це хибна думка, це неправильно. Людина, яку мобілізували, обов'язково проходе бойове злагодження, курс молодого бійця тощо. Військових спочатку навчають стріляти, орієнтуватися у просторі, маскуватися - багатьом речам, які мають допомогти бійцю вижити на полі бою та виконати своє бойове завдання. Так, люди гинуть, але не через свою необачність чи неуважність. Люди гинуть тому що війна, але військових готують до цього і це нормально.
Наступальні бої чи оборона - це складно, але нас до цього готують. Були моменти, коли наші захисники давали відсіч ворогу, який був вдесятеро більше наших бійців. От взяти хоча б Соледар. Нас було 24, упродовж кількох днів ворог намагався вибити нас з позицій у лісосмузі. Тоді мені здалося, що ми розучилися стріляти. Стріляємо, стріляємо - ворог пре й пре. Коли підняли наше БПЛА, то побачили, що ми поклали близько 300 ворожих солдат, але відстояли позиції.
Читайте також: У Кривому Розі військовослужбовці можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу
Фото солдата фотографа 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка Віталія Павленка
Чи буває страшно?
Так буває. Пригадую випадок, коли здалося що усе, кінець. Це було у 2015 у Дебальцево. Коли ворог змусив нас заховатися до будівлі на території колишнього піонертабору "Салют". Разом з побратимами ми зібралися у приміщенні одного з корпусів, а ворог почав гатити прямою наводкою по стінах. От сидимо і бачимо - постріл ламає стіни у коридорі, і з кожним разом усе ближче і ближче до нас. Коли залишилося кілька метрів, я вже подумки з життям попрощався - постріли припинилися, чи то снаряди завершилися чи ще щось. От тоді дійсно мені було страшно.
Про поранення
На початку квітня ми виконували завдання у Бахмуті, як зараз пам'ятаю дядю Вітю, головного сержанта батальйону було поранено. Ми готували евакуацію, вийшов зустріти транспорт, тут позаду мене розірвався снаряд. Осколки увійшли у спину, а вийшли з грудей, зламали суглоби, кістки, плечо - майже зтерли. Дякую лікарям - мене зібрали київські медики, зараз триває реабілітація. Після проходження ВЛК буду звільнятися - не той стан здоров'я, на жаль.
Фото солдата фотографа 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка Віталія Павленка
Про цивільне життя
Скажу відверто - у окопах ми не обговорюємо те, що обговорює суспільство. Там зовсім інше турбує, ніж тут, серед буденних справ. От до прикладу. Днями пройшли акції про дрони та дороги. Так от що я скажу, це моя особиста думка, потрібні і дрони і дороги.
Раніше ми писали: Депутати спростили отримання статусу учасника бойових дій (УБД). Парламент прийняв у другому читанні Закон №9141, який спрощує процедуру присвоєння статусу ветерана. Тепер військовослужбовець не збиратиме документи — статус надаватиметься автоматично.