У ніч проти 7 грудня на території своєї військової частини застрелився старший лейтенант 831 бригади тактичної авіації Валерій Гончаров. Йому було 23 роки. Урочистого прощання з військовослужбовцем у частині не робили. Самогубець. Про це йдеться у розслідуванні журналістів hromadske.ua.
Утім, товариші по службі стали навколішки перед тілом Валерія біля міського моргу, звідки батько та брат забирали його, щоб везти додому в Кривий Ріг.
За фактом загибелі Валерія Гончарова поліція відкрила кримінальне провадження — стаття 115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство. Однак батьки військовослужбовця хочуть подати позов проти командування бригади, яке вони звинувачують у доведенні їхнього сина до самогубства. Підставою для такого рішення сім’ї Гончарових стала передсмертна записка старшого лейтенанта, у якій він говорить про погрози, тиск і приниження з боку свого начальника.
За словами командира бригади, полковника Олександра Мостового, обставини, що призвели до загибелі старшого лейтенанта, розслідуватиме спеціальна комісія Повітряного командування «Центр». Свої висновки після закінчення розслідування надасть і поліція.
«Від нього вимагали неможливого»
Валерій виріс у сім’ї, де батько, дід і прадід були військовими. Хлопець теж хотів служити в ЗСУ та у 2022 році закінчив Харківський національний університет Повітряних сил.
За словами батька, Сергія Гончарова, Валера добре розумівся на техніці, автомобілях, комп’ютерах, був дуже беручкий до роботи — невдовзі йому надали звання старшого лейтенанта, довірили посади, на які міг розраховувати хіба що капітан і майор.
Фактично Валерій працював на трьох посадах. Обсяг роботи був дуже великий, він розрахований на декількох фахівців, а Валера повинен був тягнути все самотужки.
Ось як про це йдеться в передсмертній записці старшого лейтенанта Гончарова.
«Фотошоп, підробка документів задля пришвидшення погоджень, за які ви так ї*али!!! Як би я не старався, я б все одно залишився поганим… Ви не цінуєте людей і їх користь», — так Валера зазначив у своїй передсмертній записці.
У ній жирним виділено питання: «Чому так сталося?». А далі — відповідь: «постійне приниження», «поступово втрачалася надія жити далі».
«Мене глибоко образили слова командира»
За словами мами, Тетяни Станіславівни, майже два роки Валерій працював без відпусток і без вихідних. Навіть на своїй орендованій квартирі міг переночувати не часто — служба не пускала.
«Він постійно жалівся мені, що не витримує такого навантаження, що мріє виспатися, мріє про вихідний, хоч про якесь особисте життя. Він вів три посади та через день його ставили у наряди. Я радила йому звернутися до начальства, попросити відпустку. Він звертався. А його начальник, підполковник Гарбуз, йому відповідав: “Утомився — то піди напийся води”. Або: “Хочеш відпустку — я тобі компенсацію за неї до пенсії виплачу”. Валера казав, що не встигає, а Гарбуз казав: “Не можеш за день зробити, то роби вночі”», — розповідає Тетяна, мама Валерія.
Мама востаннє розмовляла з сином увечері 6 грудня. Як і багато разів до того, Валерій жалівся матері на втому.
«Я не захотів зустрічатися з підполковником Гарбузом, не захотів його слухати — нехай його вислуховують правоохоронні органи. Я говорив із командиром частини, полковником Мостовим. Він сказав, що син сумлінно виконував свої службові обов’язки. Так, я знаю свого сина: він просто не міг працювати погано. Поки Валера вчився у школі, в університеті, нам постійно дякували за сина. І служив він так само старанно. Я не розумію, як командир бригади міг мені в обличчя сказати, що Валера сам зробив цей вибір — застрелитися. І що ніхто в цьому не винен. Мене ці його слова глибоко образили», - згадує Сергій Гончаров, батько загиблого офіцера.
Читайте також: На Дніпропетровщині за минулий тиждень від COVID - 19 померли п’ятеро людей: чи збільшилася загальна кількість хворих
«Його права ніхто не порушував»
За словами командира бригади, полковника Олександра Мостового, коли йому доповіли про інцидент у частині, він подумав, що це справа рук російської ДРГ. Стверджує: навіть припустити не міг, що старший лейтенант Гончаров може застрелитися. Полковник Мостовий зазначає, що командування цінувало Гончарова: він став старшим лейтенантом, отримав високі посади, його було нагороджено грамотою командування. Планувалося, що наступного року Валерій буде залучений до освоєння літаків F-16.
«Те, що він учинив, — це цілковита несподіванка для мене, як для командира. Гончаров був військовим, а Статут передбачає, що військовий мусить стійко переносити усі труднощі військової служби. Стійко, тим паче — в умовах війни. Якщо військовий не може впоратися зі своїми обов’язками, він повинен доповісти про це своєму безпосередньому командиру. Якщо той не реагує — доповісти вищому начальству. Ніяких скарг чи доповідних до мене від старшого лейтенанта Гончарова не надходило. Я завжди цікавився у нього, які проблеми та запитання він має. Якби він про них сказав, я б належним чином відреагував. Я не бачив, щоб його хтось принижував. А якщо такі факти були — то погано, що ні він, ні його товариші по службі не поставили мене до відома. Я говорив батьку Гончарова і вам скажу: ніяких прав старшого лейтенанта під час служби не було порушено. А от сам він порушив Статут, за яким нижчий за званням не може давати оцінку діяльності старшого за званням», — говорить Олександр Мостовий, командир бригади.
«Мені що тепер — теж застрелитися?»
Начальник логістики бригади — заступник начальника військової частини підполковник Юрій Гарбуз — у розмові з hromadske назвав Валерія Гончарова емоційно врівноваженою людиною і запевнив, що може схарактеризувати його тільки позитивно.
«Я ту його передсмертну записку перечитував декілька разів. Чи в мене душі нема? Чи я теж не маю сина? Для мене самогубство Гончарова — загадка. Я знаю, що через цю записку батьки Гончарова можуть мене звинувачувати. Думаєте, я сам себе не звинувачував? Але що мені тепер робити? Теж застрелитися?
Батьки Гончарова не захотіли зі мною зустрітися. Я сам до них поїду і поговорю з ними, подякую їм за сина. Але чому Валерій не звернувся зі своїми проблемами безпосередньо до мене? Жодного разу не приходив і не жалівся, що йому важко. У нас були щоденні наради — і нічого, ніколи. Якщо відверто, я вважаю, що там не було проблеми, через яку стріляються», — говорить Юрій Гарбуз, заступник начальника військової частини.
За його словами, він готовий відповідати на будь-які запитання комісії, що розслідуватиме цю справу. Він, як і інші військовослужбовці частини, уже написав пояснювальну записку, наразі працює далі та не ховається від відповідальності.
«Це не можна замовчувати»
Як розповідають товариші Валерія по службі, напередодні самогубства він поводився, як і зазвичай, розв’язував якісь поточні завдання. А потім вийшов на вулицю, ліг на землю у дворі військової частини та вистрілив собі в голову. Коли приїхала поліція, тіло ще не встигло закоцюбнути.
Паперовий варіант передсмертної записки Гончарова знайшли в його робочому кабінеті, коли збирали особисті речі військового. Набирав він її, скоріше за все, на своєму комп’ютері. Поліція вилучила всі документи й усі комп’ютери старшого лейтенанта, щоб проаналізувати інформацію з них.
Друзі Валери не впевнені, що робота комісії дозволить виявити правду.
Батьки кремували тіло Валерія, урну з прахом зберігають удома. «Самогубців же не можна ховати на кладовищі», — говорить мама Тетяна.
За словами батька, Валерій хотів стати викладачем у своєму університеті, навчальний заклад теж був у цьому зацікавлений. Сергій Гончаров, капітан у відставці, був упевнений, що Валера дослужиться до генерала — син був вольовий, цілеспрямований і дуже талановитий. Тепер не стане. Юркові, братові Валери, у військкоматі сказали, що тепер можна розглянути питання його звільнення з армії. Але Юрко відмовився. Хоче служити далі — заради брата.
Раніше ми писали: Фахівці Міністерства молоді та спорту України розробили додаткові заходи для допуску глядачів на трибуни спортивних змагань із дотриманням умов безпеки. Такі заходи відповідають протокольному рішенню засідання Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2023 року № 133.