Будь-хто, хто близько спілкується з людьми, які пережили ті чи інші травмуючі події в житті, теж опосередковано страждає і не застрахований від вікарної (непрямої) травми. Як розпізнати вікарну травму та зменшити ризик травмуючого впливу чужих переживань розповідає психологиня Світлана Клименко.

У групі ризику знаходяться медичні і соціальні співробітники, юристи, психологи, психотерапевти, волонтери. Але є висока ймовірність вікарної травми й у людей із сильним почуттям емпатії, здатністю співпереживати.

Люди, які чужий біль та страждання сприймають як особистий біль і буквально пропускають через себе.

Вікарну травму часто плутають із вигорянням, але між ними є одна суттєва відмінність - емоційне вигоряння майже ніколи не пов’язане із травмуючою подією.


Основні ознаки вікарної травми:

поведінкові та фізичні:

Уникання спілкування з іншими людьми. Пошук усамітнення. Людина може шукати «заспокоєння» в алкоголі та інших психоактивних речовинах. Або може свідомо навантажувати себе фізичною чи розумовою роботою та виконувати її до знемоги.

Порушується апетит, сон. Можуть з’являтись головні болі, висипання на шкірі, виразки та печія в ЖКТ.

емоційні симптоми:

Відчуття тривоги, роздратування, суму, злості. Настрій може часто змінюватись протягом дня. Важко зосереджуватись навіть на простих задачах.

когнітивні симптоми:

Проблеми із концентрацією уваги, запам’ятовуванням, та прийняттям рішень у повсякденному житті. Стає складно виконувати навіть прості задачі: приготувати собі їжу, прийняти душ, почистити зуби і т.і.

Людина також може помітити, що їй важко перестати думати про травму, яку пережив близький або той, з ким йому довелося спілкуватися. Ці думки набувають нав'язливого характеру, при цьому спроби переключити увагу часто виявляються безуспішними.

духовні симптоми:

Включають відчуття безнадійності, втрату життєвих орієнтирів, цілей та мрій.

З'являється відчуття відірваності від інших та світу загалом.

Людина гостро відчуває втрату сенсу життя, може відчути себе непотрібною, такою, яка не гідна або не заслуговує на любов і увагу оточуючих.

Як зменшити ризик травмуючого впливу чужих переживань?

  • Переконайся, що ти достатньо часу відводиш для себе і свого відпочинку;
  • Залишай роботу на роботі, чітко розмежовуй професійний і особистий простір;
  • Виділяй достатньо часу для сімейного дозвілля, свого хоббі, інтересів;
  • Корисним є ведення щоденника емоцій. Візьми за правило занотовувати свої емоції зранку, вдень і ввечері;
  • Фізичні навантаження можуть даватись складно, але вони є дуже доцільними для зняття напруги. Знайди те, що тобі подобається виконувати більш за все і приділяй цьому хоча б 15 хвилин вдень;
  • Застосовуй вправи на зняття стресу і емоційну стабілізацію.
  • Якщо стан не поліпшується, не відкладай і звернись по допомогу до психолога або психотерапевта.

І, будь-ласка, не забувай дякувати собі за кожну виконану справу. А також за те, що ти просто є у цього дня, а він є у тебе! Психолог на зв’язку:)