Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня у м. Кіцмань Чернівецької області в родині вчителів. Змалечку Володимир відвідував залаштунки вчительського хору, де співали його батьки. А вже у 5 років у музичній школі почав опановувати скрипку. Навчання давалось хлопчику дуже легко, він блискуче закінчив середню школу і претендував на золоту медаль. Прикра випадковість стала на заваді. Гуляючи в парку, старшокласники випадково розбили гіпсовий бюст Леніна. Так, у міліції було відкрито «Справу Володимира Івасюка». Ця примітка у характеристиці також завадила Володимиру вступити до медичного інституту у Чернівцях. Через рік хлопець-таки став студентом, та згодом перевівся в медінститут Львова, який і блискуче завершив.
Ще під час навчання в інституті майбутній лікар написав свої легендарні хіти «Я піду в далекі гори», «Водограй» і звичайно «Червона рута». Виступає і перемагає на пісенних конкурсах і знову пише нові пісні.
У 1971 році режисер Роман Олексів знімає в Яремче перший український музичний фільм "Червона рута" із Софією Ротару й Василем Зінкевичем у головних ролях. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. А "Червона рута" перемагає на першому всесоюзному фестивалі "Пісня-71". Потім був фільм «Пісня завжди з нами».
Володимир Івасюк прожив лише 30 років, проте встиг написати 107 пісень, 53 інструментальні твори, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього, він професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. А також захоплювався живописом. І, що стало вирішальним у його долі, надто любив Україну.
18 травня 1979 року Івасюка знайшли повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство, проте ця версія викликала сумнів громадськості як того часу, так і тепер. Неофіційна ж версія говорить про вбивство за наказом радянського керівництва, адже популярний Івасюк, всі пісня якого були створені виключно українською, був кісткою в горлі тогочасної влади.
Партійні керівники довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.
На похорон до Івасюка прийшли понад 10 000 людей. Труну несли пішки аж до цвинтаря. Церемонія прощання із композитором перетворилась на мовчазний протест. Впродовж місяца щодня міліціонери викидали квіти з могили Володимира Івасюка, проте наступного дня люди приносили ще більше.
За даними Вікіпедії, справа Водолимира Івасюка знаходиться в московському архфві, досі зберігається під грифом «таємно». Документи не віддають ні родичам, на працівникам музею Івасюка. Кримінальну справу про смерть композитора відкривали у Генпрокуратурі у 2009 та 2024 роках. А у 2019 році Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що композитор-виконавець Івасюк фізично ніяк не мін вчинити самогубство. Тож, питання залишається відкритим…
Спочивайте з миром, маестро! Ваші пісні сьогодні співають по всьому світу і співатимуть ще 100 років точно!