Анна Береза прожила у своєму будинку 24 роки. Тут виросли її діти. Тут кожен сусід був не просто знайомим, а майже ріднею. Тепер цього будинку більше немає. 28 жовтня 2024 року в їх двір прилетіларосійська ракета. Будинок відновленню не підлягає, його будуть зносити. Ексклюзивно свою історію Анна розповіла журналістам krivbass. city.

«У нашому будинку на 18 квартир мешкало 16 дітей. На щастя, всі вони залишилися живими та неушкодженими. Але ми втратили двох сусідів», – розповідає Анна.

У цьому дворі завжди було чути дитячий сміх. Всі жителі були більше ніж сусіди, вони вважали один одного родиною.

«Діти росли разом, бо двір був закритим, безпечним. Ми облаштовували його самі – чоловік зробив клумбу, була пісочниця, а всі сусіди разом доглядали за малечею. Якщо дитина вибігла без шапки, хтось із вікна вже гукав: “Вдягни!”. Ми святкували всі свята разом – накривали великі столи, сиділи до ночі, розмовляли. Ми були сім’єю», – з сумом зазначила жінка.

Того зловісного вечора один із сусідів, який загинув, сидів на лавці під будинком, біля їхнього балкона.

«Він часто гукав мого чоловіка покурити разом – один на балконі, інший внизу. Так було і тієї ночі. Чоловік уже йшов до балкона, але щось його затримало всього на три секунди. І в цю мить стався вибух… Того сусіда просто змело вибуховою хвилею», – розповідає жінка.

Коли вибухнуло, її молодший син втратив своє маленьке щастя – акваріум із рибками.

«Йому всього 8 років. Він дуже мріяв про рибок, і ми вирішили не чекати – жити сьогодні.»

Коли хлопчик побачив уламки та те, що залишилося від довгоочікуваного акваріуму, він зрозумів сумну дійсність.

“Я їм цього ніколи не пробачу..», - твердо сказав син.

Чоловік Анни отримав найтяжчі поранення – скло посікло йому спину. Їхня квартира, в якій вони провели стільки років, тепер виглядає, як кадр з фільму про війну.

«На стінах – кров чоловіка і доньки. Це була наша оселя. А тепер – лише руїни».

Але єдине, що болить не менше, ніж втрата дому, – це розлука з сусідами. Тими, хто був не просто сусідами, а родиною.

«Ми шукаємо квартири разом. Ми пересилаємо один одному оголошення, питаємо, чи є вільні квартири в одному будинку, в одному під’їзді. Ми не уявляємо, як це – жити нарізно. Ми жили разом усе життя, і хочемо залишитися разом. Бо коли у тебе забирають дім, єдине, що залишається, – це люди», - ділиться Анна Береза.

Зараз родина тимчасово живе в квартирі, яку надала подруга. За допомогою вони звернулися в Карітас Кривий Ріг.

«Я безмежно вдячна їм за підтримку. Це було так потрібно», – каже жінка.

Благодійники допомогли оформити документи, виділили фінансову допомогу, дали ковдри, подушки, постіль. Надали як матеріальну, так і психологічну підтримку.

Нагадаємо, що фахівці БФ «Карітас Кривий Ріг», який діє при парафіяльному центрі "Рідна хата " на Парафія Святого Миколая Чудотворця УГКЦ у м. Кривий Ріг підтримують постраждалих внаслідок російської агресії.

Проєкт реалізується у межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та реалізується GIZ Ukraine.

Родина Анни відновлює документи, щоб придбати нове житло. Разом із сусідами вони шукають квартири поряд, бо хочуть і далі жити великою дружною спільнотою. Оселі мешканців зруйновані, але вони тримаються. Вони вибирають нове життя, але – разом. Бо справжній дім – це не стіни. Це ті, хто поруч.