Фото пресслужби компанії Метінвест

В інтерв’ю НВ Бізнес генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков розповів про ситуацію в Маріуполі, санкції проти Росії та гарантії відновлення інвестицій в економіку України.

Група Метінвест – це головний актив українських мільярдерів Ріната Ахметова та Вадима Новинського. Минулого року завдяки ціновій кон’юнктурі компанія заробила майже $5 млрд чистого прибутку. Це, мабуть, стало найкращим фінансовим результатом за всю історію цього гірничо-металургійного холдингу. Акціонери та менеджмент планували розвиток, готувалися збудувати приватний технічний університет у Маріуполі, але все змінилося 24 лютого.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну практично зупинило не лише розвиток компанії Ахметова/Новинського, а й усю галузь. Більше того, з перших днів війни в оточенні та блокаді опинився Маріуполь – ключове місто у виробничому ланцюжку Групи Метінвест. Тут розташовані меткомбінати ім. Ілліча та Азовсталь. Другий із них сьогодні відомий на весь світ, як центр героїчного опору українських захисників, які протягом багатьох днів стримували атаки ворога, чиї сили були більшими в рази або навіть на порядки. Саме тому Азовсталь фактично був зруйнований внаслідок обстрілів та бомбардувань. Ситуація з ММК ім. Ілліча туманніша.

Фото пресслужби компанії Метінвест

Азовсталь, ім. Ілліча та інші

– Основне питання – Маріуполь. Азовсталь на слуху, є багато фотографій цього підприємства. А що з ММК ім. Ілліча? Чи збереглося там щось, що можна у перспективі запустити без суттєвих інвестицій?

– Актуального та точного стану ми не знаємо ні щодо Ілліча, ні щодо Азовсталі, ні по Маріупольському ремонтно-механічному заводу. Є теоретичне припущення, що на ММК ім. Ілліча не було таких серйозних боїв, як на Азовсталі, тому він менш пошкоджений.

Але ушкодження там є. Які вони, зможемо сказати тільки після деокупації, коли фахівці зможуть приїхати та вивчити.

 Де зараз перебувають працівники ваших маріупольських підприємств?

 У структурах Метінвесту в Маріуполі працювало 35 тисяч людей. З них приблизно половина вийшли на зв’язок із компанією. Більшість із них виїхала на територію, підконтрольну Україні. Вже понад тисячу людей працевлаштовано на наші підприємства. Ще дві тисячі проходять перепідготовку. Я думаю, теж приєднаються до наших колективів у Запоріжжі, Кам’янському, Кривому Розі. З другою половиною, на жаль, зв’язку в нас на сьогодні немає.

За непрямою інформацією ми розуміємо, що більшість з них або залишилася в Маріуполі, або виїхала в бік непідконтрольних територій чи Російську Федерацію.

– Нещодавно президент Маріупольського телебачення Микола Осиченко озвучив страшні оцінки щодо загиблих жителів Маріуполя – понад 80 тисяч людей. Чи є у вас якісь оцінки щодо кількості загиблих працівників Групи у Маріуполі?

– На жаль, вже понад 420 працівників компанії та членів їхніх сімей загинуло, майже 500 осіб поранено.

– Це саме маріупольці?

 Не тільки. Маріупольців  приблизно 300, а понад 420  всього загиблих співробітників Групи, спільних підприємств і членів їхніх сімей. Це ті люди, за якими ми маємо точне підтвердження. Серед них 80 співробітників Метінвесту, які служили в ЗСУ.

Фото пресслужби компанії Метінвест

Неросійський напрямок

 Задам кілька запитань щодо взаємин Метінвесту з країною-агресором. Що з вашими активами в РФ та Білорусі?

– З 24 лютого ухвалено рішення про їх ліквідацію. Там у нас лише збутові активи: Метінвест Євразія та білоруська Метінвест Дистрибуція. Там є операційні команди, яким надано інструкції з ліквідації.

 У компанії працювали російські та білоруські топменеджери. Що з ними зараз?

– Не лише топменеджери. У нас було чимало професійних менеджерів, які були громадянами Білорусі чи Російської Федерації. Багато хто з них пропрацював у компанії понад 10 років. Після 24 числа більшість з них або була звільнена, або звільнилася сама.

 Це десятки чи сотні людей?

– Було точно більш ніж сотні, зараз лишилися одиниці. В основному це ті, хто засуджує те, що відбувається, хтось отримав інше громадянство.

– У якому стані зараз ваші стосунки з другою групою акціонерів Запоріжсталі?

– Ні в якому, причому вже досить давно. Винятково у межах регулярних зборів акціонерів.

 Але ж там володіння 50:50 практично. А треба ухвалювати рішення.

– Не зовсім. Можливість приймати рішення без значної групи акціонерів є, якщо є підтримка міноритарних акціонерів.

Фото пресслужби компанії Метінвест

Що допоможе металургії крім логістики

 Які перспективи збільшення виробництва на ГЗК та металургійних активах Групи? Тільки розблокування портів може допомогти?

 – Є кілька напрямків, за якими ми працюємо. Звісно, розблокування портів – це дуже важлива історія. Якщо знайдуть спосіб розблокувати порти для продукції ГМК, це дасть хороший результат завантаження підприємств. Але це скоріше геополітичне та державне питання, яким активно займаються і президент, і Міністерство інфраструктури.

Інший напрямок – це будівництво нового заводу в ЄС, який міг би переробляти нашу залізну руду, стати можливістю для збуту української продукції на експорт.

 Але її все одно треба вивезти.

 Є варіант локації, куди можна вивозити руду існуючими логістичними можливостями. Або ми зможемо розширити логістичні можливості, щоб ту руду туди доставляти.

Паралельно з цим дивимося на проєкти, які можна було б зробити на Запоріжсталі та Каметсталі. Це також допоможе розширити вузькі місця, особливо з виробництва високоякісного прокату. І дозволить дозавантажити підприємства. Ми випробували виробництво високоякісних доменних окатків на ПівнГЗК буквально в серпні. Їх можна навіть довести до рівня DRI-окатків (сировина з високим вмістом Fe, яку можна використовувати в технології прямого відновлення заліза – НВ Бізнес), які раніше виробляли тільки на ЦГЗК.

Але робити серйозні інвестиції зараз у підприємства в Україні, особливо з тривалим терміном окупності, практично нереально.

Моя особиста думка, що поки не закінчиться війна переконливою перемогою України…

– В якому вигляді?

 Це не обов’язково має бути капітуляція [Росії], але це якась переконлива точка наприкінці війни, не Мінські угоди. Це має бути щось серйозніше, з гарантіями безпеки  не Будапештський меморандум, а реальні гарантії безпеки Україні. До того, як така точка буде поставлена, жодні серйозні інвестиції в країну не приходитимуть від зовнішніх інвесторів, це просто неможливо.

Тому й у нас активна фаза інвестування розпочнеться лише після закінчення війни.

Фото пресслужби компанії Метінвест

ЄС: виробництво, інвестиції, санкції

 Ви згадали про проєкт будівництва в ЄС. Раніше вже озвучувалося, що це може бути Італія або Болгарія. Наразі ви уточнили, що це не просто прокатне виробництво, а з переробкою руди. Тобто там будуть доменні та сталеплавильні потужності?

 – Спочатку ми мали ідею прокатного виробництва. Але це було розраховано на наявність слябів Азовсталі. У найближчому майбутньому ми цих слябів не побачимо. Тому ми почали дивитися інший напрямок, заснований на DRI-сировині та електросталеплавильному способі виробництва.

 Наскільки реально під такий проєкт знайти фінансування з огляду на надлишок потужностей у світі?

– У ЄС немає надлишків потужностей, це нетто-імпортер.

Сталь – це стратегічний продукт, кожен намагається бути самозабезпеченим у сталі. Наразі пішли Азовсталь та ММК ім. Ілліча з європейського ринку, тож у Європи дуже великі проблеми з плоским прокатом. Вони не можуть його швидко замістити. При цьому зараз точаться розмови про новий пакет санкцій. З великою ймовірністю буде закрито шлях російським напівфабрикатам до Європи. Це створить ще більший дефіцит. Тобто це стимули, які кажуть, що в Європі потрібне створення нових сталеплавильних потужностей. При цьому сьогодні є всі технології, щоб це була так звана «зелена» сталь, з мінімальними викидами.

 Ви сказали, що не можете брати російський сляб. Попри це, ви змогли практично повністю завантажити прокатні потужності в Італії та Великій Британії. Чим замінили сляб Азовсталі та Ілліча?

– У нас є кілька джерел. Ми купували у Південно-Східній Азії, дивилися на бразильські сляби. Ми купуємо європейський сляб. Наприклад, Acciaierie di Italia Holding у Таранто (колишній ILVA). Ведемо переговори з US Steel у Кошице, з Liberty. Невеликими партіями шукаємо сляби.

Плюс ми освоюємо виробництво слябів на Запоріжсталі. Це катаний сляб, але вже перші успіхи у нас є. Більше того, ми маємо внутрішньокорпоративну синергію. Ми виготовляємо злиток з конвертерної сталі на Каметсталі, після цього прокочуємо його сляб на Запоріжсталі. Сляб йде на європейські активи та перекатується на листи.

Повне інтерв’ю гендиректора компанії Метінвест Юрія Риженкова для видання НВ Бізнес можна прочитати за посиланням.