Наші хлопці та дівчата часто чують, поки перебувають в полоні, що вони не потрібні нікому на Батьківщині. Саме тому так важливо підтримувати й тепло зустрічати наших звільнених з неволі українців. Це “найкращий молот, який розбиває стіни російської брехні”, — написав після одного із зимових обмінів фотограф, захисник Маріуполя та колишній військовополонений Дмитро «Орест» Козацький. Волонтери благодійного фонду “Veteran Hub” розповіли, як спілкуватися з людиною, яка повернулась з полону.
Читайте також:
На жаль, наші слова та дії можуть не лише підтримати людей, які нещодавно повернулися з російського полону, а й нашкодити їм.
1. Краще уникати оцінки пережитого досвіду воїна, а натомість фокусувати увагу на його/ії загальному стані, залишаючи співрозмовнику/ці можливість самостійно говорити про свої почуття та переживання. Замініть фразу “тобі пощастило залишитися живим/ою після усього пережитого”, на слова підтримки: “приємно бачити тебе”, “як ти почуваєшся після повернення додому?”.
2. Також уникайте тези “залиш минуле позаду та насолоджуйся життям вдома”, краще проговоріть, що відновлення потребує часу, людина завжди може звернутися за допомогою до вас. Запитайте, чи розглядала людина можливість звернення за професійною підтримкою. Перша фраза применшує вплив пережитого досвіду на воїна та знецінює його/її переживання. Друга — є альтернативою, яка дасть зрозуміти, що ви піклуєтеся про почуття співрозмовника/ці та хочете допомогти.
Фото Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
3. Уникайте зневажливих фраз та знецінення, наприклад, якщо ви говорите про досвід, який не проживали. Краще замініть їх на пропозицію підтримати чи допомогти. Тому замість “я тебе розумію”, варто вимовити “я не можу уявити, як ти себе почуваєш, але готовий/ва підтримати”.
4. “Ти зараз вдома, нарешті все буде, як раніше” - таке твердження знецінює проблеми адаптації воїна, що повертається з полону. Варто визнати труднощі, з якими може стикнутися співрозмовник/ця і за можливості запропонувати допомогу: “процес адаптації може бути непростим, чи можу я щось зробити, щоб підтримати тебе та твою родину?
5. Не варто будувати та озвучувати власні очікування того, як саме має почуватися воїн після повернення з полону. Кожен має свій індивідуальний шлях адаптації. Але варто озвучувати власні почуття. У цьому можуть допомогти такі фрази: “ми дуже на тебе чекали, ми раді, що ти повернувся, ми знаємо, що тобі може бути дуже складно після повернення, але ми поруч і готові допомогти”. Уникайте запитань на кшталт “хіба ти не радий/а поверненню?” або тверджень “здається, ти став/ла закритою”. Краще нагадати людині, адаптація може зайняти деякий час і це нормально, і поточнити, чи можете ви якось допомогти полегшити цей процес.
Фото Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Раніше ми писали як британець пішки йшов з Будапешта до Ужгорода, щоб стати в лави ЗСУ.