Вишиванка – це не просто елемент одягу, а символ, який відображає наше коріння, культуру і ідентичність. Вона має багато історій і спогадів, пов'язаних з кожними стежками ниток, кожним візерунком. Ці сорочки передаються від покоління до покоління, зберігаючи зв'язок з минулим і збагачуючи наше сучасне життя та культуру.
Читайте також: Міфи про українську вишиванку — де правда, а де вигадка?
ФАКТ 1: Іван Франко ввів вишиті сорочки у міську моду, саме він був одним з перших українців, які одягли вишиту сорочку під піджак. Тоді про Франка писали: «...відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток». Як це стильно виглядало, нагадує нам купюра у 20 гривень.
Фото з відкритих джерел
ФАКТ 2: Колір ниток для вишивки закріплювали тістом. До появи штучних барвників для фарбування ниток використовували настої із трав, кори, квітів, соку плодів. Наприклад, усі відтінки жовтого отримували завдяки замочуванню ниток у конопляній олії. Цікаво, що аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою закваски фіксували відтінок на віки.
ФАКТ 3: Скіфи — прабатьки вишивки. Ще Геродот у V столітті до нашої ери писав, що в традиційний одяг скіфів був вишитий. Це підтвердили й знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст. На фігурках видно одяг з вишивкою, ідентичною до сучасних зразків. Наприклад, “Мартинівський чоловічок” — одна зі знахідок Вікентія Хвойки біля села Мартинівка на Київщині.
Фото з відкритих джерел
ФАКТ 4: Нитки для вишивки залишали біля річок. Раніше хімічних відбілювачів, які ми знаємо сьогодні, не існувало. Щоб отримати білосніжну пряжу полтавські вишивальниці вигадали лайфгак. Вони розсилали нитки на березі річок у найбільшу спеку. Так нитки природним чином вигорали до білосніжного відтінку. Також нитки залишали біля води, бо їх треба було часто полоскати, прати та золити.
ФАКТ 5: Etnodim відтворили сорочку Єлизавети Скоропадської - дочки гетьмана Павла Скоропадського. Вона була скульпторкою та громадською діячкою. Досить довго її портрет вважався зниклим, поки до Музею гетманства не звернулася Катерина Шаль із німецького містечка Оберстдорф. Жінка повідомила, що втрачена картина вже 40 років висить у їхньому родинному будинку. Цей портрет став натхненням для колаборації Marie Claire та бренду сучасних вишиванок Etnodim. За картиною Etnodim відтворив сорочку Скоропадської та передав її до київського Музею Гетьманства.
Фото з відкритих джерел
Кожна вишиванка має свою унікальну історію, і кожна людина, яка її носить, приносить у неї свої власні спогади та емоції. Це часто є не лише елементом одягу, але й способом вираження своєї національної гордості та приналежності до українського народу. І навіть коли ми шукаємо вишиванку на старому базарі чи в інтернет-магазині, ми завжди відчуваємо цей особливий зв'язок із нашим минулим та нашим корінням. Раніше ми писали про те, чим відрізняються вишиванки в різних регіонах України.