Фото з відкритих джерел

Українську вишиванку називають “кодом нації” - це не просто маркетинговий трюк, але позиціювання важливого символу національної ідентичності. Залежно від історичного регіону України, вишиванки відрізняються за деталями та тематикою орнаменту. Ще на початку XX століття, коли український народ почав активну боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала не лише елементом краси, але й патріотичним символом і виявом національної гордості.

Читайте також: 16 травня День вишиванки: цікаві факти про свято

Щорічно у третій четвер травня світ відзначає Всесвітній день вишиванки. Хоча це свято ще досить молоде - йому всього 13 років, але цьогоріч до нього долучились вже понад 60 країн. Подія відображає не тільки розмаїття і красу вишиванок, але й силою символу, який об'єднує народи та культури.


Фото з відкритих джерел

Чим відрізняються вишиванки в різних регіонах України?

Вінницька область. Вишиванки звідти завжди вражали різноманіттям кольорів. Кожна сорочка мала свій основний тон, що відображався в домінівному кольорі вишивки. Майстри використовували різноманітні техніки та стилі для створення візерунків: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування, а також різні види мережок. Контурні шви використовувалися для обрамлення та з'єднання окремих елементів орнаменту на сорочці.


Фото з відкритих джерел

Волинська область. Цей регіон відзначався ритмічним повторенням різних геометричних фігур, таких як зірки, ромби, та ламані лінії. Дрібні елементи, що перепліталися один з одним, утворювали гармонійні візерунки. Серед усіх кольорів найпоширенішим був червоний, а також використовувалися синій і чорний. Типовим для західноволинського ремесла було розташування вузької смужки вишивки на згині рукава біля манжети. Крім того, поширеною технікою було занизування – це відома давня методика, яка імітує човникове ткацтво, утворюючи чіткі та прості композиції.


Фото з відкритих джерел

Дніпропетровська область. На Дніпропетровщині використовували стародавні та класичні техніки вишивки, такі як низь і ажурні мережки. Вишивки хрестиком в основному мали геометричні або рослинні мотиви, які набували геометричного характеру. Манжети рукавів та виріз горловини прикрашалися кольоровими нитками і чорним плисом. У вишитих чоловічих сорочках переважали червоний та чорний кольори. Дослідники, що вивчали найстаріші зразки вишивок з Дніпропетровського краю, зауважували: "Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в інші... важко собі уявити".


Фото з відкритих джерел

Донецька область. Тут віддають перевагу поєднанню червоного та чорного кольорів на світлому (білому) тлі. Вишиванки прикрашаються мережкою та вирізуванням. Рослинні мотиви, як правило, включають пишні квіти, цілі букети та дерева. Також зображають птахів. Наприклад, на весільних рушниках птахи сприймаються як символ чарівності та казковості. На Донеччині вишивали різними техніками, окрім, можливо, яворівок і низинок. Кольори ниток, якими вишивали жіночі та чоловічі сорочки, традиційно включають червоний, чорний і білий. Вони оздоблюють рукави, рідше коміри та поділ.


Фото з відкритих джерел

Житомирська область. Техніки, які тут використовувалися найчастіше, це занизування та дрібний хрестик. Щодо кольорів, найпоширеніше поєднання синього із червоним та чорним. Щодо геометричних фігур, найчастіше використовувалися хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а вишиванка, прикрашена ними, мала захищати господаря від негативного впливу. Також популярними на Житомирщині були квітково-рослинні орнаменти, серед яких найдавнішими були барвінок і берізка. Далі використовувалися мотиви хмелю, винограду, ружева, яблуні, листочків, які також можна було зустріти на інших предметах народної творчості, наприклад, на писанках.


Фото з відкритих джерел

Закарпатська область. Закарпатська вишивка славиться своєю неймовірною різноманітністю кольорів та густотою вишивки - тут традиційно використовувалося більше десятка різних відтінків. Практично у кожному селі можна було знайти свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний комбінувався з чорним, то завжди один з кольорів відзначався особливою насиченістю. Найбільш поширеними техніками були низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь. Основними геометричними фігурами був ромб, який додатково прикрашався іншими елементами, а також так звані "кривульки" (зиґзаґ). У ранні періоди закарпатської вишивки домінували геометричні форми, але вже у ХХ столітті до них приєдналися й рослинні мотиви.


Фото з відкритих джерел

Запорізька область. Чоловічі чумацькі сорочки, які були відомі по всій Україні, мали широкі рукави, а вишивка зазвичай обмежувалася лише коміром. Ці сорочки завжди виконувалися з особливою увагою до деталей. Комір зазвичай вишивався лінійним візерунком, пазуха могла бути оздоблена вирізуванням, а рукава мали вирізування з лінійним візерунком. У Запорізькій області використовувалися всі основні геометричні фігури та їх комбінації. Наприклад, кола, які символізували сонце, часто мали розетки в середині і складалися з ромбів. Ромби можуть бути великими і поділені на частини, а також містити крапки у центрі.


Фото з відкритих джерел

Івано-Франківська область. Вишивки Івано-Франківщини відрізняються чіткими геометричними фігурами, які часто об'єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Тут поширені старовинні техніки "колення" і "кручення", які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди приділяли велику увагу декоруванню рукавів. На одній сорочці можна було побачити поєднання багатьох технік вишивання: від "білих по білому" до "писаних" – цілком "замальованих" нитками елементів. Особливу увагу заслуговують вишивки села Космач. Тут розкішно вишиті жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає чудова осіння гама. Сорочки з села Снятин славилися "рукавами-червонянками", вишитими бавовняними нитками. Покутські вишиванки також вражають своєю оригінальністю. Тут можна зустріти місцеві назви візерунків, які викликають захоплення: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові.


Фото з відкритих джерел

Київська область. На Київщині вишивали геометричні візерунки та стилізовані рослинні мотиви у білих, коралово-червоних або чорних кольорах. Білий колір з вкрапленнями зеленого та червоного був особливо популярним. На вишиванках часто можна було побачити стилізовані грона винограду, хміль, ромби та інші геометричні елементи. На певному етапі для вишивки використовували сині кручені бавовняні нитки "заполоч". Проте з часом їх замінили чорними, оскільки сині нитки швидко втрачали колір.


Фото з відкритих джерел

Кіровоградська область. На старовинних вишивках Кіровоградщини можна знайти символіку, що відображає ранні землеробські вірування. Наприклад, образ Великої богині, яку шанували трипільці, часто зображувався у вигляді пташки та світового дерева. Також серед вишивальних мотивів зустрічалися символи, як от двоголовий орел, який відображав чоловічу та жіночу сутність одночасно. У пізніший період популярними стали пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви, які охоплювали зображення вазонів, квітів, листя та бутонів. Ці мотиви стали характерними для вишивок регіону. Особливим елементом був шов під назвою "солов'їні вічка", коли на полотні робилися дірочки, нагадуючи вічка чи воронки, що використовувалися для утримання солов'їв.


Фото з відкритих джерел

Луганська область. Луганські вишивки виділяються своєю поліхромністю та враженням рельєфності, що створюється шляхом використання грубої нитки та поєднання різних за фактурою ниток. Техніка хрестика та гладді традиційно використовувалася для створення вишивок. Ці навички передавалися з покоління в покоління, і навіть маленькі дівчатка вивчали їх ще дошкільного віку. За традицією, на день сватання молоді дівчатка мали мати не менше 12 вишитих рушників, що свідчило про їхню вправність та здатність до рукоділля.


Фото з відкритих джерел

Львівська область. Львівська вишивка відрізняється своєю неповторною легкістю та прозорістю, що створюється за рахунок білого простору між елементами малюнка. Вона нагадує тонке мереживо, а вишивка, виконана переважно хрестиком та стебнівкою, створює враження дрібної павутинки квіток чорного кольору, які поєднуються з червоним, жовтим, зеленим та синім. У Яворівському районі розвинулася унікальна техніка, де дрібні елементи формувалися з окремих фігурок, таких як сосонки, клинці, кривульки, вишитих різнобарвними нитками, такими як блакитна, синя, зелена. Жіночі сорочки прикрашалися вишитими манжетами рукавів і самими рукавами, а також мали невеликий виріз на грудях.


Фото з відкритих джерел

Миколаївська область. Жіночі сорочки з регіону Львівщини відрізнялися особливими деталями, такими як чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави. Вишивки цих сорочок вражали стилізованими рослинними мотивами, такими як сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що вишивання ліній, які використовувалися як розмежувальні компоненти, мали символічне значення, вони відображали межу між добром і злом або представляли землю. Крім того, зооморфні мотиви, такі як зображення тварин, також були дуже популярними на цих вишитих сорочках.


Фото з відкритих джерел

Одеська область. Традиційні одеські сорочки із пухликами мали свої особливості. Вони шилися з білої бавовняної тканини, а пухлики, збирані на рукавах трохи нижче плеча, додавали рукавам пишності та об'єму. Характерною рисою був стоячий широкий комір, який густо збирали у дрібні "зморшки" та оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню частину вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основні кольори, які використовувалися для вишивки, включали переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Крім того, краї рукавів оздоблювали вузькою смужкою.


Фото з відкритих джерел

Полтавська область. Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама та використання пастельних тонів. Зазвичай це вишиття полягає у виконанні білим по білому геометричних орнаментів, які асоціюються з морозними візерунками, а також у поєднанні їх з рослинними мотивами. Щоб підсилити ефект, часто додавали нитки попелястих кольорів. Полтавська вишивка вважається однією з найскладніших у всій українській традиції. Техніка лічильної гладі, відома як "лиштва", є типовою для цього регіону. Жіночі полтавські вишиванки відрізняються дуже багатим, складним і, водночас, ніжним за кольорами та "тонким" оздобленням рукавів.


Фото з відкритих джерел

Рівненська область. У вишивці цього регіону переважали прості геометричні візерунки червоного кольору з додаванням синього. Жіночі сорочки часто вишивалися лише червоною заполіччю та дуже простим орнаментом, виконаним червоною ниткою на білому або сірому тлі льняної тканини. Характерні вишивальні техніки включали занизування, верхоплут та настилування. Вишивка цього регіону відзначалася вишуканою простотою та чіткістю композиції, а домінівний був найдавніший монохромний геометричний орнамент.


Фото з відкритих джерел

Сумська область. Сорочки-вишиванки Сумщини переважно мали полтавський тип вишивки. Вони відрізнялися використанням білих ниток гладдю, вирізуванням, набируванням та різними видами мережок. Також характерними були багатокольорові візерунки, які виконувалися дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне вишивання грубою ниткою. В основі вишивки лежали геометричні та рослинно-геометризовані мотиви. Серед зооморфних елементів переважали зображення птахів, таких як орли, лебеді, качки та голуби.


Фото з відкритих джерел

Тернопільська область. У більшості районів Тернопільщини майстрині вишивки віддавали перевагу геометричним узорам та насиченим темним кольорам. Особливо відомою стала Борщівщина, регіон, який прославився своїми унікальними вишивками. Серед їх особливостей — це зашиті повністю рукави з сильним переважанням чорного кольору, який символізує трагічні сторінки історії краю, а також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами. Одним з улюблених мотивів на Тернопільщині був мотив калини, який часто зображувався з ягідними галузками між двома пташками. Типовими для цього регіону були вишивки вовняними нитками, а їх візерунки відзначалися чіткістю, контрастністю та об'ємними елементами.


Фото з відкритих джерел

Харківська область. Сорочки цього регіону вишивали багатобарвною товстою ниткою, що дозволяло орнаменту набувати рельєфності та виразності. Особливістю вишиванок були поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком. Не існувало конкретної гами кольорів чи притаманного лише цьому регіону візерунку, оскільки різноманітність кольорів та візерунків вишивки відображала індивідуальний підхід та творчу уяву майстринь.


Фото з відкритих джерел

Херсонська область. Вишивкам Херсонщини властивий рослинно-квітковий орнамент, який почав з'являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XIX століття. Одним з найпоширеніших символів було "Світове дерево", яке уособлювало прародительку - Матір-Землю. Також часто зустрічалися символічні зображення тварин, таких як зозуля, півень, конь та олень. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками, а також практикувалася вишивка білим по білому.


Фото з відкритих джерел

Хмельницька область. В орнаментах подільських вишивок часто переважає один колір — чорний, із великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші вишиванки мають одноколірний орнамент, зазвичай червоний або чорний, але також зустрічаються і дво- або триколірні. На Хмельниччині була поширена техніка вирізування, а орнамент складався з простих прямих, скісних, ламаних і зубчастих ліній. Також була характерною строго геометрична низь.


Фото з відкритих джерел

Черкаська область. Черкащина славилася дуже красивою та витонченою вишивкою, яка вимагала великого майстерності та часу. Дрібні стібки утворювали складні, переважно геометричні візерунки. Відмінною особливістю вишивки Черкащини було горизонтальне розміщення узорів на рукавах жіночих сорочок, що надавало їм неповторний вигляд. Село Суботів відоме своєю унікальною вишивкою, де особливу увагу приділяли золотистим відтінкам, від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини також вишивали основно білими нитками з дрібними вкрапленнями червоного та чорного кольорів.


Фото з відкритих джерел

Чернівецька область. Найдавніші зразки вишивок, знайдені в цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Майстри використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовну, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району — це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів. Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.


Фото з відкритих джерел

Чернігівська область. Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності. Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів, наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була також ажурна вишивка.


Фото з відкритих джерел

Автономна республіка Крим. Кримські татарки дійсно відомі своєю вишивкою, яка відрізняється від більшості типових для материкової України. Їхня вишивка вражає контрастами, які можна помітити навіть на народному верхньому одязі. Квіткові орнаменти з ніжними кольорами тут використовуються досить часто, і кожна квітка підбирається з урахуванням всього композиційного рішення. Головні символи, які використовуються майстрами у кримськотатарській вишивці, мають свої значення. Жіночий знак, який представлений вигнутою гілкою (відомий як егрі дал), символізує мінливість, динамічність та розвиток. Чоловічий знак, що представлений як родове дерево, символізує надійність, стійкість та силу. Різноманітні квіти також мають свої символічні значення: гвоздика означає літню людину, тюльпани – молодих хлопців, а рози – жінок. Особливо часто можна помітити символ «марам», який часто зустрічається на вишивці та орнаментах, особливо на головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини, відомих як учк'урах – це «дерево життя».


Фото з відкритих джерел

Раніше ми писали: про догляд за тюльпанами на ділянці: що робити з квітами після цвітіння?