Щороку у третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять людей, які стали жертвами політичних переслідувань радянського тоталітарного режиму. Ця дата нагадує про одну з найтрагічніших сторінок української історії — масові репресії, арешти та розстріли, що охопили країну у період сталінського терору.
Читайте також: 19 травня День пам’яті жертв політичних репресій в Україні
Особливо жорстокими переслідування були у 1937–1938 роках, коли радянська влада розгорнула кампанію так званого «Великого терору». Унаслідок цих дій Україна втратила тисячі представників інтелігенції, науковців, митців, військових і звичайних громадян. Репресії зруйнували суспільні зв’язки, посилили атмосферу страху та недовіри, а будь-який прояв інакодумства жорстоко карався.
Коли відзначають День пам’яті жертв політичних репресій?
Дата вшанування не є сталою, адже щороку припадає на третю неділю травня. У 2026 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 17 травня.
Третя неділя травня: День пам’яті жертв політичних репресій - фото з відкритих джерел
Як з’явився День пам’яті жертв політичних репресій?
Офіційно пам’ятну дату в Україні було встановлено у 2007 році. Відповідний указ підписав тодішній президент Віктор Ющенко з нагоди 70-х роковин початку «Великого терору».
Метою запровадження цього дня стало вшанування пам’яті мільйонів людей, які постраждали від політичних переслідувань радянської влади. За оцінками істориків, лише на території Української РСР були засуджені сотні тисяч громадян, а десятки тисяч — розстріляні без справедливого суду та слідства.
Початок «Великого терору»
У 1937 році радянське керівництво на чолі з Йосипом Сталіним активізувало боротьбу з так званими «ворогами народу». Під приводом посилення класової боротьби влада прагнула встановити повний контроль над суспільством та придушити будь-який спротив.
30 липня 1937 року НКВС СРСР видав наказ про проведення масових репресій проти «антирадянських елементів», колишніх куркулів та політичних опонентів. Саме цей документ вважають офіційним стартом масштабної кампанії переслідувань.
Для кожної республіки встановлювалися спеціальні «ліміти» — кількість людей, яких необхідно було заарештувати, ув’язнити або розстріляти. Для України ці цифри були особливо великими.
Масові арешти та діяльність «трійок»
Для пришвидшення репресій у регіонах створювали спеціальні органи — так звані «трійки». До їхнього складу входили представники НКВС, прокуратури та партійного керівництва.
Такі структури ухвалювали вироки без відкритих судових процесів. Людей позбавляли права на захист, адвокатів та можливості оскаржити рішення. Під час допитів широко застосовувалися психологічний тиск, катування та фізичне насильство.
Часто обвинувачення були вигаданими, а люди визнавали провину під примусом. Головною метою репресій було залякати населення та знищити будь-які прояви незалежного мислення.
Атмосфера страху в суспільстві
Період «Великого терору» став часом тотальної недовіри. Люди боялися висловлювати власні думки, спілкуватися відверто навіть із близькими та друзями.
Поширеними стали доноси, анонімні звинувачення та наклепи. Часто громадяни писали заяви один на одного через страх самі потрапити під підозру. Будь-кого могли оголосити «ворогом народу» лише за підозрою чи особистим конфліктом.
Показові судові процеси використовувалися владою як інструмент психологічного тиску на суспільство та демонстрації сили тоталітарного режиму.
Завершення терору та нові чистки
Масові репресії тривали до кінця 1938 року. Після офіційного згортання кампанії радянська влада оголосила про необхідність дотримання «соціалістичної законності».
Втім навіть після цього переслідування не припинилися повністю. Більше того, репресій зазнали й окремі виконавці терору — співробітники каральних органів, яких звинуватили у «перегинах».
Третя неділя травня: День пам’яті жертв політичних репресій - фото з відкритих джерел
Реабілітація жертв репресій
Після смерті Сталіна у Радянському Союзі розпочався період часткової реабілітації жертв політичних переслідувань. У часи так званої «хрущовської відлиги» було переглянуто багато кримінальних справ, а частину засуджених посмертно виправдали.
В Україні важливим кроком стало ухвалення у 1991 році закону про реабілітацію жертв політичних репресій. Пізніше держава продовжила процес відновлення історичної справедливості та засудження злочинів комуністичного тоталітарного режиму.
У 2015 році в Україні офіційно засудили комуністичний режим та заборонили його символіку. А у 2018 році Верховна Рада розширила перелік осіб, які підлягають реабілітації.
Чому важливо пам’ятати про жертв політичних репресій?
День пам’яті жертв політичних репресій — це не лише історична дата, а й нагадування про небезпеку тоталітаризму, безкарності влади та порушення прав людини.
Пам’ять про трагедії минулого допомагає сучасному суспільству усвідомити цінність свободи, демократії та людської гідності. Україна вшановує всіх, хто постраждав від політичного насильства, щоб подібні злочини ніколи не повторилися.
Раніше ми писали: історія урочища Сандармох: місце винищення української інтелігенції за часів сталінських репресій.