В українській мові побутують три основні форми привітань: «Добрий день!», «Добрий вечір!» та «Доброго ранку!». Проте виникнення й нормативність цих виразів — тема, яка часом викликає суперечки. Як з’ясувалося, форма «Доброго ранку!» стала нормативною лише у XX столітті, тоді як її попередниця — «Добрий ранок!» — має свої історичні корені, розповідає мовознавиця Ольга Васильєва.
Як віталися наші предки?
У словнику Бориса Грінченка, датованому 1909 роком, фіксуються форми привітань «добридень», «добривечір» та навіть «добридосвіток» (вітання на світанку). Звичних сьогодні «Доброго ранку!» чи «Добрий ранок!» у той час не було.
До 1920-х років форма «Доброго ранку!» використовувалася переважно в інтелігентських колах. У російсько-українському словнику Кримського і Єфремова (1924–1933) така форма мала відповідну примітку: «тільки в інтелігентів». Тоді як селяни продовжували вітатися короткими формулами «добридень» і «добривечір».
Цікаво, що в російсько-українському фразеологічному словнику 1927 року, укладеному Віктором Підмогильним та Євгеном Плужником, вираз «Доброе утро!» перекладається лише як «Добрий ранок!». А «Доброго ранку!» у цьому виданні взагалі не згадується.
Читайте також: Іван Франко: письменник із цікавими захопленнями - чим полюбляв займатись відомий митець
Розвиток норм і сучасна вживаність
Уже в радянський період, у російсько-українському словнику сталих виразів (1959 рік), фіксуються обидві форми — «Доброго ранку!» та «Добрий ранок!». Це підтверджує, що обидва варіанти активно співіснували в мовленні.
Класики української літератури також використовували «Добрий ранок!», як свідчать уривки з їхніх творів:
• Улас Самчук: «— Добрий ранок, — відповіла вона на моє незграбне привітання».
• Михайло Стельмах: «— Добрий ранок, тітко Ганно!»
• Микола Вінграновський: «— Добрий ранок, — сказав я».
• Володимир Малик: «— Добрий ранок, братчики! — привіталися подорожні».
Отже, форма «Добрий ранок!» була й залишається цілком граматично правильною.
Чому виникла форма «Доброго ранку!»?
Форма в родовому відмінку — «Доброго ранку!» — поширилася завдяки певним мовним тенденціям XX століття. Так само з’явилися «Доброго дня!» і «Доброго вечора!», які раніше теж не були типовими.
Проте багато мовознавців звертають увагу на те, що такі конструкції утворені без реальної потреби. Адже традиційні форми в називному відмінку — «Добрий день!», «Добрий вечір!» і «Добрий ранок!» — є логічними та відповідають мовній традиції.
Чи може «Добрий ранок!» бути побажанням?
Є думка, що фрази на кшталт «Добрий ранок!» — це лише констатація факту, а не побажання. Проте це не так. Усі привітання є одночасно і побажаннями. Наприклад, вираз «Добрий ранок!» можна вважати скороченням від «На добрий ранок!», як і «Добраніч!» утворене від «На добраніч!».
Війна й привітання
Іноді лунає аргумент, що під час війни чи важких часів говорити про «добрий» ранок чи день недоречно. Проте мовна традиція засвідчує, що навіть у найскладніші періоди люди прагнули зберігати звичні форми мовлення, адже це частина їхньої культури.
Підсумки
• Форма «Добрий ранок!» є цілком нормативною і може вживатися нарівні з «Добрий день!» та «Добрий вечір!».
• Привітання в родовому відмінку — «Доброго ранку!», «Доброго дня!», «Доброго вечора!» — виникли порівняно пізно й не є обов’язковими.
Зберігайте мову й традиції, адже вони є важливою частиною нашої ідентичності. Раніше ми писали про українські форми імен: як зберегти автентичність у повсякденному звертанні.