Кривий Ріг збирався з десятків поселень: які колишні села та хутори стали частиною міста

Сучасний Кривий Ріг — це не лише місто, яке виросло навколо залізорудних підприємств. Його територія формувалася протягом кількох століть, об'єднуючи козацькі зимівники, старі села, поміщицькі маєтки, хутори та робітничі селища. Деякі з них з'явилися ще у XVII–XVIII століттях, інші виникли під час промислового розвитку Кривбасу.

Сьогодні назви Карнаватка, Гданцівка, Довгинцеве, Терни та Веселі Терни добре знайомі криворіжцям. Однак колись це були окремі населені пункти зі своєю історією, господарством і навіть адміністративним статусом. А Інгулець до приєднання взагалі був самостійним містом.

Кривий Ріг формувався навколо десятків поселень

Історичне ядро Кривого Рогу виникло в районі злиття річок Саксагань та Інгулець. Проте територія сучасного міста була заселена значно ширше. На цих землях існували козацькі зимівники, хутори та слободи, які поступово перетворювалися на села.

Першу офіційну письмову згадку про Кривий Ріг місцеві органи влади пов'язують із документом про заснування поштових станцій на шляху вздовж Інгульця. Вона датується 27 квітня (8 травня) 1775 року.

Водночас історики звертають увагу на складність датування ранньої історії міста.

Кандидат історичних наук Денис Шаталов у дослідженні «Місто кривого Рога. "Козацький міф" на локальному рівні» наголошує на необхідності розрізняти першу згадку зимівника, появу адміністративних функцій поселення та заснування слободи. Тобто історія населеного пункту не завжди починається з дати його офіційного заснування.

Окреме дослідження територіального розвитку міста провели Т. Товстенко та М. Тямін. У науковій статті «Територіальний і розпланувальний розвиток м. Кривий Ріг», опублікованій 2009 року, автори простежили, як колишні зимівники, хутори та слободи перетворювалися на робітничі поселення, а згодом ставали частинами міста.

Дослідники також пояснюють, що об'єднанню окремих місцевостей сприяло будівництво транспортних магістралей, які з'єднали центральну частину Кривого Рогу з поселеннями біля рудників.

Карнаватка: колишнє село, яке розвивалося завдяки залізниці

Одна з історичних місцевостей сучасного Центрально-Міського району — Карнаватка. Її історія розпочалася у 1860-х роках, коли на цій території існувало окреме поселення.

Важливою подією для розвитку Карнаватки стало будівництво залізничної станції у 1884 році. Залізниця забезпечувала сполучення з промисловими об'єктами Кривбасу та сприяла розвитку місцевої економіки.

Поруч працював Карнаватський рудник, заснований у 1881 році. На початку XX століття в поселенні вже мешкали сотні залізничників.

У 1919 році Карнаватку включили до складу Кривого Рогу. Відтоді вона поступово стала частиною міської території. Детальніше про історію залізничної станції розповідається в окремому краєзнавчому дослідженні.

Гданцівка: від 12 дворів до промислового поселення

Ще одна місцевість із самостійним минулим — Гданцівка. Вона виникла в середині XIX століття як село на правому березі Інгульця. Назва походить від прізвища поміщика Гданцева, якому належали ці землі.

За переписом 1886 року, у Гданцівці нараховувалося лише 12 дворів, а проживали там 56 людей.

Ситуація змінилася після появи великого промислового підприємства. У 1892 році запрацював Гданцівський чавуноливарний завод. Навколо нього почало формуватися робітниче поселення, куди приїздили люди з інших населених пунктів.

Згодом тут з'явилися житлові будинки, школа, лікарня, торговельні заклади та інша інфраструктура.

У 1930-х роках Гданцівку включили до складу Кривого Рогу. Сьогодні ця історична місцевість є частиною Центрально-Міського району.

Про те, якою була колишня Гданцівка та як вона змінювалася, докладно розповідають матеріали про історію поселення та його старі фотографії.

Довгинцеве, Терни та Веселі Терни: поселення зі своєю історією

Не всі історичні місцевості Кривого Рогу виникли через промисловість.

Наприклад, історія Довгинцевого бере початок на початку XIX століття. Тоді імператор Олександр I передав землі генералу Довгинцеву, який заснував тут село Катеринівку. Згодом поселення почали називати Довгинцевим — за прізвищем власника земель.

У 1979 році Довгинцеве стало центром однойменного району Кривого Рогу.

Ще давніша історія у Веселих Тернів. За краєзнавчими матеріалами, у 1760 році ці землі належали козацькому старшині Григорію Шраму. Пізніше територія перейшла до інших власників, а з розвитком господарства тут сформувалося велике поселення.

На початку XX століття у Веселих Тернах проживали понад тисячу людей. Наприкінці XIX століття поблизу працювали рудники, що також впливало на розвиток місцевості. У 1969 році вона стала центром Тернівського району.

Окремо в науковій схемі територіального розвитку міста згадуються Терни, або Терноватий Кут. Поселення виникло як село на межі XVIII–XIX століть, а з 1930-х років мало статус містечка. Ці історичні назви й сьогодні можна знайти на карті Тернівського району.

Інгулець: колишнє самостійне місто у складі Кривого Рогу

Один із найцікавіших прикладів територіального розширення Кривого Рогу — Інгулець.

Його розвиток був тісно пов'язаний із видобутком залізистих кварцитів. На початку XX століття тут уже працювали шість копалень. У 1920-х роках окремі шахтарські поселення об'єдналися в одне селище.

У 1956 році Інгулець отримав статус міста. Тобто протягом кількох десятиліть він мав окремий міський статус і власну історію розвитку.

Остаточно до Кривого Рогу його включили 24 жовтня 2002 року. Саме тоді Верховна Рада України ухвалила постанову про зміну меж міста.

Документ передбачав включення до Кривого Рогу не лише міста Інгульця, а й селища міського типу Зеленого, а також прилеглих земель кількох сільських і селищних рад. Загальну площу міста в постанові визначили на рівні 43 000,2 гектара.

Не всі колишні поселення збереглися на карті

Частина історичних населених пунктів зберегла свої назви та перетворилася на житлові масиви. Інші зникли внаслідок промислового освоєння території.

Наприклад, Григорівка виникла у 1783 році на півдні Криворіжжя. Наприкінці 1950-х років поселення знесли у зв'язку з будівництвом Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату.

Водночас Свято-Вознесенська церква, яка існувала в цій місцевості ще наприкінці XVIII століття, збереглася. Згодом храм відреставрували, і він продовжив діяти.

Таким чином, сучасний Кривий Ріг сформувався не лише завдяки розширенню центральної частини. Його територія поступово об'єднала десятки поселень із різною історією — від козацьких зимівників до великих промислових містечок.

Саме тому за звичними назвами міських районів часто приховується окрема історія колишніх сіл, хуторів і робітничих поселень, які колись жили власним життям.

Редакційна примітка щодо джерел: основою для історичної реконструкції стала наукова праця Т. Товстенко та М. Тяміна 2009 року, а також дослідження кандидата історичних наук Дениса Шаталова, краєзнавчі публікації та постанова Верховної Ради України. Дати, щодо яких у джерелах є різні трактування, не подавалися як беззаперечні факти.