Українська металургія зіткнулася зі скороченням доступу до європейського ринку сталі, тоді як постачання російських слябів до Євросоюзу продовжують здійснюватися в межах раніше встановлених квот. Про вплив торговельних обмежень, зростання собівартості виробництва та перспективи відновлення промисловості розповів керівник офісу генерального директора Групи Метінвест Олександр Водовіз на Київському міжнародному економічному форумі.
Євросоюз скоротив квоти на українську металопродукцію
Олександр Водовіз виступив на панелі «Світові ринки: закриті двері чи нові можливості» в межах Київського міжнародного економічного форуму. Учасники дискусії обговорили торговельну політику ЄС, перспективи українського експорту та умови, необхідні для відновлення промисловості під час війни.
За словами представника Метінвесту, у відносинах із європейськими партнерами Україна має враховувати економічні інтереси самого Євросоюзу. Європейські країни прагнуть захистити власних виробників, робочі місця та доходи працівників. Водночас така політика впливає на можливості українських металургійних підприємств, які працюють в умовах війни.
Одним із найбільш відчутних обмежень стало скорочення квот на імпорт сталі. Як зазначив Олександр Водовіз, раніше Україна могла постачати до ЄС близько 2 млн тонн металопродукції на рік, зокрема рулонного прокату. Тепер передбачена для українських виробників квота становить 670 тис. тонн.
Її розподілили на три частини: відповідно до обсягів постачання в період війни, за історичними показниками за тривалий період і через спільну квоту для восьми країн. За словами Водовіза, спільний ресурс обсягом 360 тис. тонн турецькі виробники використали протягом перших двох днів.
Представник Метінвесту вважає, що під час визначення квот Єврокомісія має враховувати особливі умови, у яких перебуває українська промисловість: пошкодження підприємств, воєнні ризики та обмежений доступ до фінансування.
«Ми просимо Єврокомісію трохи ширше подивитись на питання доступу української металургії до європейського ринку», — наголосив Олександр Водовіз.
Чому європейський ринок залишається ключовим для Метінвесту
Через повномасштабну війну та порушення логістичних маршрутів європейський напрям залишається одним із ключових для збуту металопродукції Метінвесту. Вихід на віддалені ринки, зокрема азійські, ускладнює зростання витрат на виробництво й транспортування.
Серед основних чинників Водовіз назвав подорожчання електроенергії, збільшення тарифів «Укрзалізниці», зростання вартості страхування морських перевезень і фрахту. За таких умов доставка продукції на значні відстані може бути економічно невигідною.
Ці проблеми вплинули й на завантаження українських металургійних підприємств. За словами керівника офісу генерального директора Метінвесту, «Запоріжсталь» і «Каметсталь» ще до блокади чорноморських портів працювали приблизно на 30% потужності.
«У металургійній промисловості дуже важлива логістика. Ми можемо конкурувати в Китаї за залізорудною продукцією, можемо конкурувати в Європі. Але за час війни наша собівартість значно зросла. Тому ми були змушені припинити постачання продукції на віддалені ринки», — пояснив він.
Таким чином, доступ до європейського ринку має для українських металургів не лише комерційне, а й стратегічне значення. Обмеження експорту в поєднанні зі зростанням витрат створюють додаткові ризики для роботи підприємств.
Торговельні обмеження можуть вплинути на роботу заводів у Європі
Наслідки нової торговельної політики відчувають не тільки українські виробничі майданчики. За словами Олександра Водовіза, квотні обмеження ускладнили постачання продукції навіть для підприємств Метінвесту, розташованих у країнах ЄС.
Зокрема, приблизно через два місяці після придбання трубного заводу в Румунії нові правила обмежили можливості забезпечувати підприємство металопродукцією. Це питання порушував і румунський уряд під час зустрічі міністрів закордонних справ у Дубліні, однак, за словами представника компанії, чіткої відповіді на той момент не було.
Окреме занепокоєння викликає перспектива довгострокового встановлення квот. Наразі Єврокомісія оцінює обсяги імпорту сталі протягом шестимісячного періоду — з липня до грудня. За результатами спостереження мають визначити параметри обмежень на наступні 5–10 років.
У Метінвесті побоюються, що через пошкодження виробничих потужностей і неможливість забезпечувати попередні обсяги експорту Україна може отримати невелику квоту на тривалий період.
«Тому зараз перед нашим урядом стоїть надзвичайно складне переговорне завдання», — зазначив Олександр Водовіз.
Російські сляби продовжують постачати до ЄС
Ще одним питанням, на яке звернув увагу представник Метінвесту, стала різниця у ставленні до української та російської металопродукції на європейському ринку.
Після запровадження санкцій проти Росії та скорочення її постачань сталі до Євросоюзу українські виробники змогли частково зайняти вільні позиції. Водночас, за словами Водовіза, конкуренція за доступ до ринку супроводжується активністю російських представників та їхніх лобістів у Брюсселі.
«Ми бачимо, що російське лобі в Брюсселі присутнє. Вони наймають компанії, борються за те, щоб Україну в Європу не допускати», — заявив він.
Водночас, як пояснив керівник офісу генерального директора Метінвесту, квоти на імпорт російських слябів до ЄС зафіксували на історичному рівні на п'ять років. На його думку, така ситуація демонструє нерівність умов, за яких українські виробники намагаються зберегти свої позиції на європейському ринку.
Для української металургії це питання має особливе значення, оскільки підприємства змушені одночасно відновлювати виробництво після пошкоджень, долати логістичні труднощі та конкурувати з виробниками, які працюють у відмінних умовах.
Які заходи можуть підтримати українську промисловість
Олександр Водовіз вважає, що для підтримки промислових підприємств держава може використовувати інструменти, які не потребують безпосереднього спрямування значних бюджетних коштів.
Один із таких механізмів — створення фонду страхування воєнних ризиків. Метінвест підтримує цю ініціативу, адже можливість страхувати ризики може полегшити роботу бізнесу в умовах війни та сприяти залученню інвестицій.
Ще одним напрямом має стати ефективніше використання міжнародної допомоги. За словами Водовіза, частину коштів європейських донорів доцільно спрямовувати через спеціальні фонди, які компенсуватимуть воєнні збитки та підтримуватимуть відновлення стратегічних галузей. Як приклад він навів фонд, створений Міністерством інфраструктури.
Також компанія закликає український уряд активніше відстоювати інтереси промисловості в переговорах із Євросоюзом. Зокрема, йдеться про механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM, який впливає на умови торгівлі металопродукцією. На думку Водовіза, переговори з цього питання потрібно було активніше проводити ще з 2022 року.
Не менш важливим залишається доступ українських підприємств до міжнародного фінансування. Представник Метінвесту звернув увагу на обмежений обсяг коштів, які фактично дійшли до бізнесу в межах програми Ukraine Facility.
«Пройшло дуже багато конференцій з відновлення України — в Берліні, Римі, Польщі. Але сьогодні компанії так і не мають доступу до міжнародних коштів», — зауважив він.
За наведеними Водовізом даними, із передбачених 8 млрд доларів компанії отримали максимум 200 млн доларів.
Від чого залежатиме доступ української сталі до ринку ЄС
У Метінвесті наголошують, що відновлення промисловості залежить не лише від виробничих можливостей підприємств, а й від умов експорту, доступу до фінансування та ефективності державної дипломатії.
Серед напрямів, які потребують подальшої роботи, Водовіз назвав відновлення залізничної інфраструктури, переговори з європейськими партнерами та розширення можливостей для залучення міжнародних коштів. Він також відзначив зусилля представників української сторони, які працюють над цими питаннями.
На думку керівника офісу генерального директора Метінвесту, уряд і бізнес мають координувати дії, щоб захистити інтереси українських виробників у Європі. Від результатів переговорів залежатимуть можливості металургійних підприємств зберігати обсяги експорту, завантажувати виробничі потужності та брати участь у відновленні української економіки.
Позицію компанії Олександр Водовіз представив на Київському міжнародному економічному форумі під час обговорення глобальних ринків і можливостей для українського бізнесу в умовах торговельних обмежень.