Більшість із нас хоча б раз у житті ловили себе на думці: “щось не так із моїм тілом”. То здається, що живіт занадто помітний, то ноги не такі, то шкіра не відповідає чиїмось уявленням про «ідеальну». Одні ховають зморшки, інші — вагу, а хтось соромиться навіть власного відображення у дзеркалі. Чому так стається?
Читайте також: Міфи щодо турботи про себе: де правда, а де пастка
Все починається ще з дитинства
З ранніх років ми вчимося дивитися на себе через очі інших: батьків, вчителів, друзів. Якщо поруч були люди, які приймали нас такими, як є, формувалося відчуття безпеки та любові до себе. Але коли замість прийняття лунала критика, порівняння чи невдоволення — зароджувалося переконання: "зі мною щось не так". Ця думка часто залишається з нами на роки.
У нашій голові — чужі голоси
З часом голоси батьків і вчителів перетворюються на внутрішній монолог. І ось уже ви самі кажете собі: "я погано виглядаю", "на мене всі дивляться", "я недостатньо хороша/хороший". Хоча насправді цей голос — не ваш. Він виник давно, у відповідь на чужі слова. Та продовжує жити всередині, навіть коли його авторів давно немає поруч.
Ілюзія ідеалу
Ми щодня бачимо «ідеальні» тіла у рекламі, фільмах, соцмережах. І починаємо несвідомо вірити, що тільки так і треба виглядати. Забуваючи про те, що справжні люди не виглядають, як глянцеві картинки. І що стандартів, яким варто відповідати, насправді не існує — вони вигадані і постійно змінюються.
Чому ми так часто незадоволені собою і як це змінити - фото з відкритих джерел
Справа не в тілі, а у внутрішньому болю
Невдоволення зовнішністю — це часто про страх бути неприйнятим, про внутрішній біль, про небажання приймати свої слабкі сторони. Нам здається: "ось схудну / зміню щось у собі — і стану щасливішим". Але проблема — не у вазі чи обличчі, а в тому, що ми не дозволяємо собі бути собою.
Як це проявляється у повсякденні?
- Ви уникаєте дзеркал і спільних фото.
- Вічно переживаєте, що про вас подумають.
- Купуєте одяг "на потім", коли змінитесь.
- Порівнюєте себе з іншими — і завжди не на свою користь.
- Відмовляєтеся від задоволень, бо «ще зарано».
Що з цим робити?
- Помітити цей голос. І коли з'являється чергова думка "я не такий/така" — запитайте: "Хто це говорить? Я — чи мій дитячий досвід?"
- Подивитися на себе інакше. Ваше тіло — це не проєкт для постійного вдосконалення. Воно — ваш простір для життя, любові, руху та відчуттів.
- Дозволити собі бути різним. Не існує універсального ідеалу. Світ прекрасний саме своєю різноманітністю. Ваше тіло — частина цієї різноманітності.
- Навчитися говорити про себе по-іншому. Замість "я погана/некрасива" — скажіть собі "я жива", "я відчуваю", "я — це я". Цього достатньо, щоб почати поважати себе.
Запам’ятайте
Ваше тіло — не ворог і не «помилка». Це ваш дім. Воно заслуговує на турботу, повагу і любов — не за відповідність стандартам, а просто тому, що це ви. А чужі думки — це лише чужі думки, вони не мають сили визначати вашу цінність.
Раніше ми писали: чужа думка чи власний вибір: як не дозволити іншим керувати вашим життям.