Українки дуже берегли та пишались своїм волоссям, до заміжжя заплітали коси, а після одруження — покривали голову. Які ще особливості зачісок були у давнину розповіли на сторінці Національного проєкту з медіаграмотності “Фільтр”.
Читайте також: Українські ночви: цікавинки про звичний і “непримітний” предмет національного побуту
Найбільш поширеною зачіскою українок у давнину була заплетена коса — одна або декілька. Незаміжні дівчата не покривали голову, а одружені одягали хустки, перемітки, очіпки тощо. Коса у давнину вважалась сакральною для українок, означала вроду, цноту. «Нема коси — нема й краси», — вважали наші предки. Після весілля косу або розплітали, або відрізали, а волосся покривали хусткою чи очіпком.
Фото з відкритих джерел
На весіллях і досі недарма вмикають українську народну пісню «Горіла сосна, палала», у якій звучать слова:
«Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.
Більше служить не будете,
Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під хустку,
Більш не підете за дружку».
Вийти на люди без покритого волосся після одруження вважалося гріхом.
Догляд за волоссям
Дівчата дуже берегли піклувалися про своє волосся від самого народження. Коли новонароджену дівчинку купали вперше, то клали поруч з нею гребінець, бажаючи, щоб волосся росло густим та довгим. Вперше дівчинку стригли на перший день народження - це зазвичай робив хрещений батько. Все волосся спалювали, але залишали трішки на згадку. Часто ця стрижка у віці 1-року була єдиною аж до весілля, тому у дівчат були густі, довгі та міцні коси. Кінчики підстригати самостійно не можна було.
Фото з відкритих джерел
«Заплітини»
У віці 5-6 років хрещені мами заплітали дівчаткам перші кіски. Це був важливий ритуал, який мав назву «заплітини». Заплітали по-особливому — навхрест, з чотирьох боків, з лоба, з потилиці, від вушок. «Коса - то дівоча краса», — вважали українці у давнину.
Фото з відкритих джерел
Зачіски до весілля
До весілля дівчата зазвичай робили одну або дві коси, часто вкладали їх віночком. Проділ робили рівний, ділили волосся на дві частини. Інколи плели «колоски», проте більш поширеним варіантом була гладка, охайна зачіска. Але в різних регіонах України зачіски відрізнялись. Галичанки, наприклад, любили плести на дві, а чотири коси - дрібушки.
Зачіски прикрашали кольоровими стрічками, прикрасами або навіть живими квітами. Особливо пишні віночки з живих квітів були у дівчат на весіллі. У хлопців, до речі, раніше був звичай тричі на рік дарувати дівчині кольорову стрічку для волосся — це було своєрідним нагадуванням, щоб кохана дбала про косу.
Фото з відкритих джерел
Абсолютно неприйнятним для дівчини було сідати за стіл або починати щось робити із розпущеним волоссям. Існує навіть народна приказка: «Не вари борщу, поки не заплетеш косу».
Те, що волосся та коса мали величезне значення для жінок у давнину, свідчать й інші народні приказки. Наприклад, «коса до вінця, а розум - до кінця», «дівчина без коси - що кінь без гриви», «косу збережеш - щастя знайдеш» та інші.
Раніше ми писали: Історія гасла “Слава Україні!” та відповіді “Героям слава!” - звідки вони пішли?