З 2022 року родина Інни Красьохи вимушено покинула домівку у Великій Новосілці на Донеччині. До останнього Інна відкидала рішення про евакуацію, та все ж погодилась на аргументи чоловіка, переживаючи за двох дітей. Діти Інни побачили багато з того, що малечі споглядати не потрібно. На момент евакуації доньці було 10, а сину 7.
У рідному містечку до війни Інна працювала у дитячому центрі розвитку. Навчала малечу танцям, працювала у дитячому садочку, проводила творчі заняття. Чоловік Інни, Віталій, працював у юридичній сфері.
Родина Інни та Віталія спочатку переїхала до Києва, планували налагодити життя у столиці. Перебули там півтора року, та не знайшовши собі місця у мегаполісі, переїхали до Кривого Рогу. У Кривому Розі вже обживалися односельці родини Красьоха з Волноваського району, тому вони потягнулися до своїх. На той час друзі родини Віталія та Інни облаштовували у Кривому Розі хаб для переселенців з Волноваського району «Пліч-о-пліч».
Так розпочався волонтерський шлях їх родини. Інна ходила щодня в хаб, допомагала та підтримувала таких же знедолених, як і сама. Віталій консультував переселенців з нагальних юридичних питань.
«За цей період, що ми перебуваємо у Кривому Розі, я ніби повернулась до життя і стала відчувати себе живою. Я була серед своїх, відчувала спільний біль з односельцями. Це мене надихало і давало сили рухатися вперед», - розповідає Інна.
У волонтерстві Інна відчула себе потрібною та важливою. Бралася у хабі за будь-яку справу, адже потреб у людей, які вимушено покинули рідний дім, було багато.
Дітям адаптуватися на новому місці в умовах повномасштабного вторгнення було дуже важко. Але дружна родина змогла розпочати життя за півтисячі кілометрів від рідного дому, а ще Інна і Віталій віднайшли сили, щоб підтримувати інших, черпаючи у волонтерстві натхнення.
Читайте також: прогноз магнітних бур до кінця жовтня
За два роки прийшло прийняття ситуації – найскладніше було прийняти факт знищення рідного будинку, який за понад два роки війни зруйнували росіяни.
«Будинок повністю зруйнували через місяць-два після нашого від’їзду», - сумує Інна.
Сьогодні у рідному селищі Інни – сіра зона, людей у Великій Новосілці майже немає. Зруйновані всі комунікації – немає ні світла, ні води, ні газопостачання.
Вже понад пів року Інна бере активну участь у заходах для переселенців, які проводить фасилітатор гомад БФ «Карітас Кривий Ріг в Центрі підтримки ВПО Волноваського р-ну Донецької області.
Саме загальні психологічні, інтеграційні та арт терапевтичні заходи, таким вимушено переміщенним особам, як Інна, допомогають зустрічатися в колі своїх земляків та односельців, бути значущими, дарувати один одному радість спілкування, гарно проводити час в колі однодумців, де кожен учасник зустрічі ділиться своїми потребами та обговорюють можливості вирішення питання.
Гердан дає натхнення і лікує душу
Інна з дитинства полюбляла плести, шити і вишивати. Скільки пішло маминих сорочок для пошиття нових виробів, Інна вже не згадає.
Пів року тому Інна відкрила для себе бісероплетіння. Дивилась в мережі інтернет відео, шукала схеми і пробувала плести. Маленькими кроками Інна опанувала виготовлення невеличких прикрас. Так дійшла до плетіння герданів. Схеми майстриня шукала у відкритому доступі або купувала в інтернеті.
«Я в захваті від тієї краси! Я лікую душу, коли тримаю в руках дрібненькі бісеринки, які з часом перетворюються на цілий витвір мистецтва – гердан. Я завжди сідаю плести з позитивними думками і чистим серцем від тривоги і суму. Для мене важлива енергетика, яку потім в собі несе моя прикраса – браслет чи гердан», - розповідає Інна.
Майстриня вважає, що гердан несе в собі позитивну енергетику і стає оберегом для власниці.
Споконвіку жінки в Україні запаковували молитви і позитивні настанови у вишиванки, вінки і навіть страви до обіднього столу. Сучасні майстрині вплітають у свої вироби і прикраси віру в перемогу та повернення всіх українців до рідного дому, щоб жити і розвивату вільну Україну.
Інна плете гердани для душі, скільки вже сплела – не рахує. Свій перший гердан подарувала з чистим серцем. Свої прикраси Інна відправляє замовникам і друзям по всій Україні. Один гердан поїхав навіть у Німеччину.
«Мрію повернутися додому, відбудувати свій дім і продовжувати жити у своїй Україні, виховувати дітей і займатися справою до душі!», - ділиться мріями Інна Красьоха.
Майстриня готова брати участь в ярмарках чи аукціонах, аби допомагати Силам Оборони України. Подивитися і замовити прикраси у Інни Красьохи можна через її сторінку в Instagram (@inessakrsyoha).
Раніше ми писали: “Логопед під час війни має враховувати психологічний стан учнів, пропонуючи підтримку та безпечну атмосферу для заняття,” — наголошує логопед-дефектолог Вікторія Кошелєва, в ексклюзивному коментарі журналістам krivbass.city. Психологічний стрес, евакуація, сигнали тривоги — усе це створює додаткові виклики для навчання.