Практики самодопомоги у часи війни - фото з відкритих джерел

Зупинка — це не зрада. Це дихання. Це виживання. Це вже перемога. Іноді здається, що якщо зупинишся — навіть на хвилину — то зрадиш. Тих, хто загинув. Тих, хто втратив. Тих, хто тримає небо. І ти далі тягнеш себе крізь втому, біль, сльози. Але правда в іншому.

Читайте також: Як упоратися з тривожними думками: прості техніки для душевного спокою

Ти — частина фронту. Фронту людяності. Фронту внутрішньої сили, яка тримає не лише землю, а й душу. І твоя пауза — не зрада. Це дихання. Це спосіб залишитись живим. Нервова система не створена, щоб горіти без зупину. Вона має знати: є місце, де безпечно. Де можна зняти броню. Будь ласка — зупинись. Сядь. Відчуй себе. Випий води. Торкнись себе теплою рукою. Ти не втікаєш — ти виживаєш. А вижити — це чин опору. Це вже перемога.

Практики самодопомоги від психологині Надії Гуциної (заземлення, стабілізація, виживання):

Заземлення через сенсорну стабілізацію

Оберіть 5 речей, які бачиш, 4 - які чуєш, 3 - яких можеш торкнутись, 2 - які відчуваєш запахом, 1 - смак.

Наприклад: коли накриває почни перераховувати. Просто Це не змінює реальність, але повертає тебе в тіло, де можна дихати.

Тиск на опору

Знайди щось тверде: стіну, підлогу, подушку і натискай тілом з силою. Це заземлює.

Наприклад: коли накриває встань до стіни, натискай долонями, відчуй, що щось у світі все ще тримає тебе.

Письмове розвантаження

Випиши всі свої думки. Потім обведи ті, що факти, і ті, що інтерпретації.

Наприклад: «Мене все це знищить», - це не факт, це думка. Це не заспокоює, але дає простір для дії, а не безсилля.

Жива нитка

Пригадай, що сьогодні хоч трошки підтримало тебе.

Наприклад: «Мама зробила чай. Я бачила фото котика. Мене обійняв друг».

Це – твої нитки життя в пеклі.

Тиск і вага

Накрий себе важкою ковдрою або ляж під нею. Натиск допомагає нервовій  системі відчути захищеність.

Наприклад: після новини просто ляж і накрий себе щільно це може бути ковдра, куртка, навіть подушки. Це сигнал мозку, щоб відчути безпеку зараз, в цю мить.


Практики самодопомоги у часи війни - фото з відкритих джерел

Мотив виживання

Запиши, заради чого ти хочеш вистояти, незважаючи ні на що.

Наприклад: «Щоб бути поруч із дитиною. Щоб бачити перемогу. Щоб розповісти правду. Щоб жити».

Ритуал вшанування

Свідомо щось зроби в пам'ять про загиблих: свічка, пісня, сторис підтримки в соцмережі, донат тощо.

Наприклад: «Сьогодні я запалюю свічку за Кривий Ріг. Я пам'ятаю. Я з ними». Це глибоко заземлює.

Зміна внутрішнього малюнку

Якщо перед очима постійно сцена жаху, уяви, як вона віддаляється, стає чорно-білою, зменшується.

Наприклад: ти бачиш вибух уяви, як картинка стає маленькою і ховається в коробку. Це знижує напругу.

Лист тому, кого ми втратили (або кому болить)

Напиши, все, що хочеш сказати тим, кого немає, чи тим, хто постраждав.

Наприклад: «Я не знаю, хто ти, але я плачу за тебе. Мені болить твоя смерть. Я тебе не забуду». Це дозволяє пережити неможливе.

Каналізація гніву

Бий подушку, кричи в простір (в лісі, в полі), пиши маніфест, бігай, донать, приєднуйся до ініціатив підтримки.

Наприклад: «Я настільки зла, що зроблю пожертву, навіть якщо сама у мінусі. Хоч 5 гривень. Це мій спосіб чинити опір!»

Співчуття до себе

Поклади руку на серце й скажи: «Так, це боляче. Я з собою. Це не може бути легким».

Наприклад: ти сидиш і плачеш - і кажеш: «Так, мені нормальна боляче. Це реакція на ненормальні події. Я з собою. Я не мушу бути сильною весь час».

Ходяча медитація (усвідомлене пересування)

Коли в тривозі коли неможливо сидіти — рухайся усвідомлено.

Наприклад: повільно йдеш i відчуваєш: «Я ставлю стопу. Я роблю крок. Я тримаюсь. Я тут».

Сигнали червоної зони

Зверни увагу, якщо більше ніж 3 дні є втрата сну, відчуття відчуженості, емоційне оніміння, думки про смерть, зовсім нічого не може порадувати — це сигнал звернутися за допомогою до спеціаліста.

У темряві важливо не лише тримати світло — важливо берегти того, хто його несе. Це — ти.

Кожен крок до себе, кожна пауза, кожна сльоза, яка знайшла простір — це теж фронт. Твоя сила — не лише в тому, щоб вистояти, а й у здатності відчути, дихати, бути живим.

Турбота про себе — не розкіш. Це стратегія виживання. Це шлях до перемоги.

Ти важливий. Ти потрібний. Ти не один.

Раніше ми писали: підтримка підлітків: як слова можуть зміцнити їхню впевненість.