Довгинцеве починалося із залізниці: як вокзал сформував цілий район Кривого Рогу

Довгинцівський район Кривого Рогу сьогодні відомий передусім залізничним вокзалом, великими транспортними шляхами та житловими кварталами. Проте понад 140 років тому ця частина міста мала зовсім інший вигляд. Її розвиток тісно пов'язаний із появою Катерининської залізниці, яка перетворила невелике поселення на важливий транспортний вузол Криворіжжя.

На початку XX століття тут працювали десятки паровозів, залізничне депо, лікарня, школа, бібліотека та гуртожиток для працівників. Історія Довгинцевого показує, як залізнична інфраструктура впливала не лише на промисловість, а й на формування цілих міських районів.

Що було на місці Довгинцевого до появи залізниці

Історія цієї місцевості розпочалася раніше, ніж з'явилася залізнична станція. Ще на початку XIX століття поблизу Кривого Рогу існувало поселення Катеринівка. Згодом за ним закріпилася назва Долгинцеве, а в радянський період поширилося написання Довгинцеве.

Важливу роль у перетворенні Криворіжжя на промисловий центр відіграв Олександр Поль. Він досліджував місцеві поклади залізної руди та домагався створення залізничного сполучення, яке дозволило б поєднати криворізькі рудники з вугільними підприємствами Донбасу.

Історикиня Тетяна Ніколаєва, кандидатка історичних наук, професорка Київського національного економічного університету, у науковій праці «Олександр Поль: підприємець, громадський діяч та дослідник Придніпровського краю» досліджує внесок Поля в освоєння Криворізького залізорудного родовища та розвиток промисловості регіону.

Її дослідження допомагає зрозуміти економічні передумови появи залізниці: криворізька руда потребувала ефективного транспортування до промислових центрів, а металургійні підприємства, навпаки, потребували постійного постачання вугілля.

Рішення про будівництво Криворізької залізниці ухвалили 6 лютого 1881 року. Західна ділянка мала пройти від Катеринослава через Кривий Ріг до Долинської. Офіційний рух поїздів відкрили 18 (31) травня 1884 року.

Саме неподалік Катеринівки з'явилася станція Долгинцеве, яка згодом стала одним із важливих залізничних вузлів регіону.

80 паровозів і 250 працівників: яким було Довгинцеве понад 100 років тому

Залізнична станція швидко перетворилася на центр економічного життя поселення. Сюди приїжджали люди з різних регіонів, які працювали на будівництві залізниці, обслуговували колії, паровози та підприємства, пов'язані з перевезеннями.

Масштаби залізничного господарства добре ілюструють історичні документи.

Український письменник і журналіст Григорій Гусейнов, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, у багатотомному документальному циклі «Господні зерна» звертався до матеріалів довідника «По Екатерининской железной дороге» за 1903 рік.

Як повідомляє видання «Перший Криворізький» у матеріалі про історію Довгинцівського району, цей довідник містив такі відомості про станцію:

• головне локомотивне депо мало 80 паровозів;

• у майстернях працювали близько 250 осіб;

• при станції діяла лікарня на 25 ліжок;

• працювала двокласна школа на 250 учнів;

• при школі було гуртожиток на 27 місць;

• для залізничних службовців діяла безкоштовна бібліотека-читальня;

• також функціонували ощадна каса та торговельні заклади.

Це була не просто станція для посадки пасажирів. Довгинцеве мало розвинену інфраструктуру, необхідну для життя та роботи великої кількості залізничників і їхніх родин.

Ще одна важлива дата в історії місцевої освіти — 1897 рік. Тоді при церкві відкрили першу церковно-парафіяльну школу, у якій навчалися діти залізничників. А з 1902 року тут діяло двокласне Долгинцевське залізничне училище.

Чому Довгинцеве стало важливим транспортним вузлом Криворіжжя

Значення станції зростало разом із розвитком залізничної мережі. Довгинцеве виконувало функцію не лише місцевого транспортного пункту, а й важливої ланки у сполученні промислових районів.

У 1902 році почали реалізовувати проєкт будівництва другої Катерининської залізниці. Її маршрут пролягав через Довгинцеве, Нікополь, Олександрівськ, Пологи та Волноваху. Загальна довжина нової магістралі становила 582 кілометри.

Залізницю ввели в експлуатацію у 1905 році окремими ділянками. Наскрізний рух через Дніпро поблизу Олександрівська (нинішнього Запоріжжя) розпочався у лютому 1908 року після спорудження Кічкаського мосту.

Історик Артур Дробот, заступник директора з наукової роботи Міського історико-краєзнавчого музею та асистент кафедри історії Криворізького державного педагогічного університету, досліджував розвиток залізничної інфраструктури Криворіжжя.

У своїй праці «Залізнична станція Карнаватка: з історії функціонування (1884 – кінець 1950-х років)» він простежує, як залізничні гілки забезпечували сполучення основної магістралі з місцевими рудниками. Зокрема, Саксаганська гілка спочатку з'єднувала головну лінію з рудником акціонерного товариства Криворізьких залізних руд, а згодом розширювалася для обслуговування інших промислових об'єктів.

Це підтверджує, що залізничний розвиток Кривбасу був комплексним процесом. Станції, депо та додаткові гілки працювали як єдина система, яка забезпечувала перевезення сировини, вантажів і пасажирів.

Як змінилася станція Довгинцеве і що від неї залишилося

За понад століття станція неодноразово змінювала назву. За даними Українського інституту національної пам'яті, у 1884–1965 роках вона називалася Довгінцево. У 1965 році отримала назву Кривий Ріг-Сортувальний, а з 1979 року стала Кривий Ріг-Головний.

Саме під останньою назвою залізничний вокзал відомий сучасним мешканцям міста.

Зміни відбувалися і в адміністративному устрої. 7 грудня 1979 року на карті Кривого Рогу з'явився Довгинцівський район, який став наймолодшою адміністративно-територіальною одиницею міста на той час.

Сьогодні залізнична інфраструктура залишається однією з головних особливостей цієї частини Кривого Рогу. А назва Довгинцеве зберігає пам'ять про період, коли розвиток залізничного сполучення визначав економічне та повсякденне життя місцевості.

Історія Довгинцівського району демонструє, що міські райони формуються не лише навколо адміністративних центрів чи промислових підприємств. Іноді основою їхнього розвитку стає залізнична станція, навколо якої поступово виникають робочі місця, навчальні заклади, медична інфраструктура та житлові квартали.