Кривий Ріг. Події. Люди.

Мільярдний удар по «АрселорМіттал Кривий Ріг»: що відбувається з активами комбінату після зупинки

Чи зможе «АрселорМіттал Кривий Ріг» повернутися до роботи? Аналіз квот ЄС, CBAM, логістики, ринків збуту та умов перезапуску комбінату.

Чи зможе «АрселорМіттал Кривий Ріг» повернутися до роботи

Продаж металу зі складських запасів, зупинка виробничих потужностей і збереження інфраструктури — це лише частина історії найбільшого металургійного підприємства Кривого Рогу. Навіть якщо безпекова ситуація дозволить повернутися до роботи, перед комбінатом постане інше складне завдання: відновити не просто виробництво, а прибутковий бізнес. Європейські торговельні обмеження, вуглецеві платежі та дорога логістика можуть вплинути на те, скільки металу підприємство зможе продати і за якою ціною.

Чому відновити виробництво — не те саме, що знову запустити завод

25 вересня 2026 року ArcelorMittal повідомив український уряд, що після серії ракетних ударів не може безпечно та стабільно відновити роботу свого підприємства у Кривому Розі. За інформацією компанії, протягом п'яти тижнів комбінат зазнав чотирьох атак, унаслідок яких загинули п'ятеро людей, ще 17 працівників отримали поранення.

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо заявив, що компанія зосередиться на збереженні інфраструктури, щоб після повернення миру залишилася можливість відновити виробництво.

У матеріалах ArcelorMittal за третій квартал 2026 року також зазначено, що подальші витрати на український майданчик планують обмежити. Основні напрями — збереження активів, безпека та екологічна відповідність. Компанія говорить про збереження можливості майбутнього перезапуску, а не про затверджену дату відновлення роботи.

Це важливе розмежування. Збережене обладнання саме по собі не означає, що доменні печі можна буде запустити наступного дня після поліпшення безпекової ситуації. Для повноцінного повернення до виробництва необхідні технічна готовність усіх пов'язаних ланок, стабільне енергозабезпечення, персонал, сировина та, головне, замовлення на готову продукцію.

Тому питання майбутнього комбінату потрібно розглядати не лише через стан його промислової інфраструктури, а й через економіку металургійного виробництва.

Європа була одним із ключових ринків, але умови продажу сталі змінилися

«АрселорМіттал Кривий Ріг» виробляє чавун, сталь і готовий прокат. Серед основних видів продукції — арматура, катанка та інші довгомірні металеві вироби, які використовують у будівництві, інфраструктурних проєктах та промисловості.

Для такого підприємства важливий не лише обсяг виробництва, а й можливість реалізувати продукцію на зовнішніх ринках. Європейський напрямок до зупинки комбінату мав значну вагу.

У березні 2026 року генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо повідомляв, що у 2025 році європейські клієнти придбали близько 920 тисяч тонн продукції комбінату. За його оцінкою, це становило приблизно третину виробництва підприємства за відповідний період.

Однак у 2026 році українські металурги зіткнулися з новими правилами доступу до ринку ЄС. Одним із чинників став механізм вуглецевого коригування імпорту — CBAM.

Він пов'язаний із викидами парникових газів під час виробництва окремих товарів, зокрема заліза та сталі. Європейські імпортери мають враховувати вуглецевий слід продукції та виконувати відповідні вимоги щодо сертифікатів. Отже, для українських виробників важливими стають не тільки ціна металу й витрати на доставку, а й обсяг викидів, пов'язаних із його виготовленням.

У березні керівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» оцінював потенційне додаткове навантаження CBAM для продукції підприємства в 60–90 доларів на тонну. Це оцінка компанії, а не єдина фіксована ставка для всієї української сталі: фактичний вплив залежить від характеристик продукції та її вуглецевого сліду.

Тоді ж керівництво комбінату повідомляло про скасування замовлень європейськими клієнтами та накопичення близько 300 тисяч тонн непроданої продукції наприкінці першого кварталу.

Ці дані стосуються ситуації на початку 2026 року, до остаточної зупинки підприємства. Але вони показують, наскільки чутливим для комбінату може бути доступ до європейського ринку.

Нові квоти ЄС: чому українським металургам стало складніше експортувати

Окремим викликом стали нові захисні заходи Європейського Союзу щодо імпорту сталі. Вони набули чинності 1 липня 2026 року та передбачають тарифні квоти для різних категорій металопродукції.

Загальний безмитний обсяг імпорту сталі до ЄС у межах нового режиму становить 18,3 млн тонн на рік для 30 категорій продукції. Поставки понад встановлені обсяги обкладаються митом у 50%.

Для України обсяг тарифних квот також скоротився. За оцінкою S&P Global, новий ліміт становить близько 1,05 млн тонн проти приблизно 2,5 млн тонн за попереднього режиму. Це скорочення приблизно на 59%.

Важливо, що квоти встановлюють не для окремого підприємства, а для країни та конкретних категорій продукції. Тобто українські виробники мають конкурувати за можливість поставляти метал до Європи в межах доступних лімітів.

У затвердженому розподілі квот на період з 1 липня 2026 року до 30 червня 2027 року, зокрема, передбачені такі обсяги:

Категорія продукції Окрема квота України
Арматура близько 67,7 тис. тонн
Катанка близько 189,1 тис. тонн

Для окремих категорій передбачені також додаткові спільні квоти з іншими країнами. Наприклад, для арматури та катанки вони формуються за участю кількох держав, тому весь їхній обсяг не можна вважати виключно українським лімітом.

Для Кривого Рогу це має практичне значення: саме арматура та катанка належать до основних видів продукції комбінату. Якщо підприємство повернеться до роботи, його експортні плани доведеться формувати з урахуванням нових обмежень.

Таким чином, навіть за наявності виробничих потужностей українська металургія не отримує автоматичного доступу до колишніх обсягів європейського ринку.

Доставка металу може стати ще одним фактором собівартості

Металургійне виробництво залежить не лише від сировини, електроенергії та технологічних процесів. Для експортно орієнтованого підприємства критично важливо, скільки коштує доставити готову продукцію покупцеві.

До повномасштабної війни значна частина українського металевого експорту проходила морськими шляхами. За оцінкою президента об'єднання «Укрметалургпром», близько 90% експорту металопродукції традиційно перевозили морем.

Альтернативні маршрути через Дунай та західні прикордонні переходи не можуть повністю замінити морські перевезення. У вересні 2026 року представник галузевої асоціації оцінював їхню потенційну спроможність на рівні приблизно 25–30% необхідних обсягів за умови доступності відповідної інфраструктури.

За тією ж оцінкою, використання альтернативної логістики могло збільшувати витрати на 60–100 доларів за тонну залежно від виду продукції. Додатковим навантаженням стало підвищення залізничних тарифів на 30% з 1 серпня 2026 року.

Для підприємства, яке виробляє сотні тисяч тонн металу, різниця навіть у кілька десятків доларів на тонну може суттєво змінити економіку експортної поставки.

Тому доступ до морських маршрутів і конкурентна вартість перевезень — не другорядні питання, а одна з умов повернення української металургії на зовнішні ринки.

Чи зможе внутрішній ринок компенсувати втрати експорту

Ще один можливий напрямок збуту — український ринок. Арматура, катанка та інші види прокату потрібні будівельній галузі, виробникам металоконструкцій та інфраструктурним проєктам.

Однак внутрішній попит не обов'язково зможе поглинути весь обсяг продукції, який потенційно може виробляти великий металургійний комбінат. До того ж українські виробники конкурують з імпортом.

Економіст Центру GMK Center Андрій Глущенко, аналізуючи перспективи відновлення української металургії, звертав увагу на дві ключові умови: безпеку виробництва та наявність ринків збуту. За його оцінкою, підприємствам потрібно не лише відновити роботу, а й повернути можливість продавати продукцію в Україні та за кордоном.

Експерт також попереджав, що тривала зупинка українських виробників може призвести до втрати частини внутрішнього ринку на користь імпортної продукції. Після відновлення роботи підприємствам доведеться повертати покупців і конкурувати за контракти.

Ця проблема виходить за межі одного комбінату. За даними «Укрметалургпрому», за дев'ять місяців 2026 року виробництво сталі в Україні скоротилося на 19,8% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, а випуск прокату — на 23%.

Отже, галузь входить у період, коли одночасно потрібно відновлювати виробничі потужності, втримувати внутрішніх покупців і знаходити доступні зовнішні ринки.

Які три умови визначатимуть майбутнє «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Перспективи повернення комбінату до роботи залежатимуть від кількох взаємопов'язаних факторів.

Перша умова — безпека. Підприємство має отримати можливість працювати без постійної загрози життю працівників та руйнування виробничих об'єктів. Саме безпековий чинник компанія назвала причиною неможливості стабільного перезапуску у вересні.

Друга умова — ринки збуту. Для повноцінного виробництва потрібні підтверджені замовлення, доступ до європейських квот, прийнятні умови вуглецевого регулювання та достатній попит в Україні. Без цього збільшувати випуск металу може бути економічно недоцільно.

Третя умова — логістика та собівартість. Навіть якщо покупці є, виробник має доставити продукцію до них за конкурентною ціною. Відновлення стабільних морських перевезень, можливості залізниці та вартість альтернативних маршрутів безпосередньо впливатимуть на прибутковість експорту.

Ці умови не замінюють одна одну. Безпека може дозволити розпочати технічну підготовку, але без замовлень і доступних маршрутів завод не зможе повернутися до економічно виправданих обсягів виробництва.

Що це означає для майбутнього комбінату в Кривому Розі

Після зупинки «АрселорМіттал Кривий Ріг» питання полягає вже не лише в тому, коли знову запрацюють доменні печі. Важливо, чи зможе підприємство після відновлення роботи продавати метал у достатніх обсягах і з прийнятною рентабельністю.

ArcelorMittal заявляє про збереження інфраструктури та можливості майбутнього перезапуску, але не називає підтвердженої дати відновлення виробництва. Водночас ситуацію ускладнюють нові правила торгівлі з ЄС, витрати на вуглецеві платежі та логістичні обмеження.

Тому навіть зміна безпекової ситуації не означатиме автоматичного повернення комбінату до довоєнних обсягів. Для цього знадобиться не одна позитивна новина, а збіг кількох умов: можливість безпечно працювати, доступ до покупців і конкурентна вартість виробництва та доставки.

Саме за цими показниками варто стежити, оцінюючи реальні перспективи найбільшого металургійного підприємства Кривого Рогу.