Кривий Ріг
Олексіївка, Григорівка та Карачунівка: де шукати зниклі поселення Кривого Рогу
Карачунівка, Григорівка, Олексіївка та інші зниклі місцевості Кривого Рогу. Де вони розташовувалися, чому зникли та що залишилося від них сьогодні.

Сучасний Кривий Ріг приховує чимало назв, які колись позначали цілі села, козацькі зимівники, поміщицькі маєтки та робітничі поселення. Деякі з них опинилися під водою Карачунівського водосховища, інші зникли під час будівництва гірничо-збагачувальних комбінатів, а від частини залишилися лише ставок, старий храм або назва, яку можна знайти на архівній карті.
Наприклад, на місці сучасного промислового Кривого Рогу колись існувала Григорівка, неподалік Тернів розташовувалася Олексіївка, а території біля Карачунівського водосховища мали зовсім іншу карту поселень. Деякі місцевості навіть змінювали назви кілька разів.
Історія цих топонімів допомагає побачити Кривий Ріг не лише як місто шахт і заводів, а як територію, що поступово об'єднала десятки окремих населених пунктів.

Які назви Кривого Рогу зберегли старі карти
Важливим джерелом для реконструкції історичної географії міста є дослідження Тетяни Товстенко та Миколи Тяміна «Територіальний і розпланувальний розвиток м. Кривий Ріг», опубліковане у 2009 році.
Автори опрацювали архівні та історіографічні матеріали й створили схему територіального розвитку міста. На ній позначили місцевості XVII–XIX століть, серед яких були козацькі зимівники, села, маєтки, робітничі поселення та залізничні станції.
Особливу цінність має те, що дослідники зіставили історичні назви з межею Кривого Рогу станом на 1929 рік. Завдяки цьому можна простежити, які поселення стали частинами сучасного міста, а які згодом зникли.
Важливо розрізняти кілька типів таких назв. Зимівник не обов'язково був повноцінним селом, маєток міг існувати без окремого населеного пункту, а робітниче селище часто формувалося вже навколо шахти або рудника.
Тому старі назви не завжди можна механічно накласти на сучасні адміністративні межі. Проте вони дають змогу відтворити історію окремих частин міста.

Карачунівське водосховище: які села опинилися під водою
Одна з найбільших змін історичної географії Криворіжжя відбулася під час створення Карачунівського водосховища.
До появи водойми ця територія мала зовсім інший вигляд. Тут розташовувалися невеликі села, поселення та господарства, які згодом зникли з повсякденного вжитку.
У краєзнавчій публікації про зниклі кладовища Кривого Рогу, укладеній із використанням картографічних матеріалів 1914 року, наведено перелік поселень, що опинилися в зоні затоплення:
-
Мойсіївка;
-
Карачунівка, яку в різних джерелах також пов'язують із назвами Бутівське та Богданівка;
-
Андріївка, або Настасіївка;
-
Хрущовка;
-
Богоблагодатне, відоме також як Попівка та Усівка;
-
Володимирівка;
-
Данилівка;
-
Аннівка, або Соломинка.
Ці назви сьогодні майже не використовуються у міській навігації. Від колишніх поселень залишилися згадки в історичних матеріалах і на старих картах.
Разом із селами зникли й невеликі кладовища, які розташовувалися поблизу них. Саме тому ця територія має не лише картографічне, а й історико-меморіальне значення.
Для сучасного читача особливо цікава історія Карачунівки. Назва водосховища пов'язана з історичною назвою поселення, яке існувало на цій території до затоплення.
При цьому популярне пояснення, нібито слово «Карачуни» означає «чорна смерть» і походить від кривавої битви козаків із татарами, не має належного історичного підтвердження. Дослідник Денис Шаталов звертає увагу на інше походження топоніма: назва Карачунівка пов'язана з прізвищем власника земель Івана Карачуна. У 1808 році він отримав зв'язок із селом Бутівським, а протягом XIX століття назва Карачунівка поступово закріпилася в картографічних матеріалах.
Таким чином, знайома назва місця відпочинку біля водосховища зберігає пам'ять про колишнє поселення, історія якого значно цікавіша за популярну міську легенду.

Григорівка: село, яке знесли заради гірничо-збагачувального комбінату
Ще одна втрачена місцевість Криворіжжя — Григорівка. Вона виникла у 1783 році на півдні сучасного Кривого Рогу, вздовж Інгульця, на території, пов'язаній із Новим Кривим Рогом.
За історико-краєзнавчими матеріалами, поселення заселяли вихідці з Київської губернії. Вже у 1793 році тут існувала дерев'яна Свято-Вознесенська церква.
Григорівка проіснувала понад півтора століття. Проте наприкінці 1950-х років її знесли у зв'язку з будівництвом Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату.
Так промисловий розвиток змінив не лише господарське призначення території, а й саму карту поселень. Колишня сільська місцевість стала частиною великої промислової зони.
Водночас історія Григорівки не зникла остаточно. Свято-Вознесенський храм, який перебудували у 1876 році, зберігся. Його відреставрували, а у 2000–2002 роках добудували дзвіницю. Церква продовжила діяти.
Це один із найпоказовіших прикладів того, як окрема історична пам'ятка може пережити населений пункт, навколо якого колись формувалося життя.
Олексіївка: від колишнього маєтку залишився ставок
На території сучасного Тернівського району існувала ще одна маловідома місцевість — Олексіївка.
У 1880-х роках місцеві землі придбав поміщик Т. Олексієнко. Тут він облаштував економію з господарськими спорудами. Такі господарства були характерною частиною життя Криворіжжя до масштабного промислового освоєння території.
Однак Олексіївка не перетворилася на великий населений пункт. За даними дослідження Товстенко та Тяміна, поселення занепало у 1905–1907 роках.
Від колишньої місцевості до наших днів зберігся лише ставок.
Цей приклад особливо цікавий тим, що на відміну від Григорівки, яку ліквідували через будівництво промислового об'єкта, Олексіївка поступово втратила своє значення ще до масштабного розвитку міста. Її історія не залишила помітного житлового масиву, а пам'ять про поселення збереглася переважно в краєзнавчих матеріалах.
Диконька та Катеринівка: дві назви однієї місцевості
Не всі старі назви зникли через затоплення або знесення поселень. Частина місцевостей поступово увійшла до міської забудови й отримала інші найменування.
Один із таких прикладів — Диконька, або Катеринівка. Поселення виникло на початку XIX століття на правому березі Саксагані.
Пізніше місцевість пов'язали з поміщицею Оленою Диконською, яка наприкінці XIX століття привезла сюди селян, облаштувала господарські споруди, парк і сад. Основним заняттям мешканців було сільське господарство.
Згодом ця територія увійшла до складу Кривого Рогу. У дослідженні територіального розвитку міста її пов'язують із житловим масивом імені Артема.
Тобто знайома частина міста має історію, яка почалася задовго до появи сучасних кварталів. Назва Диконька поступово відійшла з повсякденного вжитку, хоча сама місцевість не зникла.
Благодатна, Божедарівка і старі назви Тернів
Не менш цікаву історію має Божедарівка, розташована в південній частині сучасного Тернівського району.
За дослідженням Товстенко та Тяміна, поселення було засноване у 1860 році на правому березі Саксагані. Проте на карті 1800 року ця місцевість уже позначалася під назвою Благодатна.
З 1870-х років закріпилася назва Божедарівка. Пізніше тут з'явився рудник, який працював на землях поміщика Івана Харіна. До складу Кривого Рогу місцевість увійшла у 1940-х роках.
Цей приклад демонструє, наскільки важливими є старі картографічні документи. Назва Благодатна могла б назавжди залишитися поза міською пам'яттю, якби дослідники не зіставляли карти різних періодів.
Ще один історичний топонім — Терноватий Кут. Так називали Терни, які сформувалися на межі XVIII–XIX століть на лівому березі Саксагані.
Місцевість отримала таку назву через особливості рельєфу. Річка тут різко повертала з південного сходу на північ, утворюючи своєрідний кут, де росли зарості терну.
Село розташовувалося на території колишньої Новопавлівської економії Івана Харіна. У 1930-х роках воно отримало статус містечка, а згодом увійшло до складу Кривого Рогу.
Сьогодні назва Терни залишається знайомою мешканцям міста, але первісне найменування Терноватий Кут уже майже не використовується.
Покровське та зимівники: що було до промислової забудови
Історична карта Кривого Рогу зберігає й назви місцевостей, пов'язаних із козацькою добою.
Серед них — Покровське, яке сформувалося наприкінці XVIII століття на місці козацького зимівника. Поселення розташовувалося на правому березі Саксагані, біля гирла балки Суслова.
Місцевість була відома покладами аспіду — покрівельного сланцю, який використовували у будівництві. Згодом тут розвивався промисловий видобуток, пов'язаний, зокрема, з діяльністю Олександра Поля.
У 1950-х роках Покровське увійшло до складу Кривого Рогу. У дослідженні його місце локалізовано на території рудоуправління імені Кірова.
Цікаво, що науковці також позначили на історичній схемі кілька можливих місць розташування козацьких зимівників. Серед них — центральна частина міста біля злиття Саксагані та Інгульця, територія Зеленого, Веселі Терни, Вечірній Кут і місцевість біля майбутнього металургійного заводу.
Однак ці відомості мають різний рівень підтвердження. Частина спирається на архівні документи й краєзнавчі дослідження, інша — на перекази та реконструкції. Тому їх не варто сприймати як точні координати археологічно доведених поселень.
Як знайти зниклий Кривий Ріг на старих картах
Сьогодні відновити історичну географію міста допомагають не лише письмові джерела, а й картографічні проєкти.
Зокрема, на ресурсі OldMaps.dp.ua зібрані історичні карти Кривого Рогу та околиць за різні роки. Серед доступних шарів є матеріали 1820, 1853, 1875–1888, 1903, 1904 та 1914 років, а також аерофотознімки й карти XX століття.
Порівняння цих документів дає змогу побачити, як змінювалися русла річок, розташування поселень, дороги, залізничні станції та промислові об'єкти.
Для історика або краєзнавця така робота особливо важлива: одна й та сама територія на різних картах могла мати декілька назв, а старе село з часом могло перетворитися на промисловий район або частину житлового масиву.
Історія зниклих назв Кривого Рогу показує, що місто формувалося не на порожньому місці. Під сучасними дорогами, кар'єрами, промисловими майданчиками та житловими кварталами зберігається пам'ять про зовсім іншу географію.
Десь її нагадує старий храм, десь — ставок посеред забудови, а десь єдиним свідченням минулого залишається напис на карті, якій понад сто років. Саме тому старі топоніми є важливою частиною історії Кривого Рогу: вони дозволяють відновити не лише назви, а й послідовність змін, унаслідок яких десятки окремих місцевостей стали одним великим містом.
