У Кривому Розі був вокзал із двома касами, який називали головним: куди він зник

У Кривому Розі наприкінці XIX століття працювала залізнична станція, яка відігравала важливу роль у розвитку промисловості Кривбасу. Карнаватка обслуговувала одразу кілька рудників, відправляла вантажні потяги із залізною рудою та приймала пасажирів. У 1913 році звідси вивезли майже 60 мільйонів пудів руди. У повоєнні роки станцію навіть неофіційно називали головним вокзалом міста, однак наприкінці 1950-х вона зникла через розширення промислової зони.

Від полустанка Саксагань до залізничної станції Карнаватка

Історія станції Карнаватка розпочалася у 1884 році. Її побудували на Саксаганській гілці Катерининської залізниці, яка спочатку з'єднувала головну залізничну лінію з рудником акціонерного товариства Криворізьких залізних руд.

Цікаво, що до 1890 року об'єкт мав зовсім іншу назву — полустанок Саксагань. Назва походила від однойменної річки. Полустанком тоді називали невеликий залізничний пункт, який міг виконувати функції станції, роз'їзду або окремої платформи.

Згодом значення Карнаватки для промислового Кривого Рогу зростало. У листопаді 1893 року Саксаганську залізничну гілку продовжили від станції в напрямку північних рудників — до станції Рокувата. Це дозволило розширити транспортне сполучення та збільшити можливості перевезення корисних копалин.

Залізниця поступово ставала одним із ключових елементів промислової інфраструктури Кривбасу, а Карнаватка перетворювалася на важливий пункт відправлення вантажів.

Яким був вокзал Карнаватки понад 100 років тому

Станція мала повноцінну двоповерхову цегляну будівлю вокзалу, розташовану паралельно залізничним коліям. Найдавніше відоме фотографічне зображення цієї споруди датується 1901 роком.

Для пасажирів облаштували дерев'яні лавки біля входу з боку платформи. Територію освітлювали ліхтарями. Поруч із вокзалом працювали два пакгаузи — складські приміщення для зберігання вантажів, а також поштова контора.

Залізнична станція виконувала не лише промислову, а й пасажирську функцію. Люди могли придбати квитки, скористатися залами очікування та поштовими послугами.

У 1950-х роках інфраструктура вокзалу включала дві невеликі зали очікування, дві каси, кабінет начальника та інші службові приміщення.

За інформацією з книги криворізького краєзнавця Григорія Лазарова «Селище Карнаватка. Історія та сучасність», у повоєнний період станція навіть мала неофіційне звання головного вокзалу міста. Це визначення свідчило про її важливість у тогочасній транспортній системі Кривого Рогу, хоча офіційною назвою чи адміністративним статусом воно не було.

Майже 60 мільйонів пудів руди за один рік

Основним призначенням станції Карнаватка було відправлення залізної руди з місцевих копалень.

Вона обслуговувала Карнаватський, Саксаганський і Тарапаківський рудники, а також рудник «БКД». Окремі промислові підприємства мали власні під'їзні залізничні колії, якими сировину доставляли безпосередньо до станції.

Найбільш показовими стали результати роботи у 1913 році. Тоді з Карнаватки вивезли 59 754 123 пуди залізної руди. Якщо перерахувати цю кількість за сучасною метричною системою, йдеться приблизно про 979 тисяч тонн.

Для порівняння: за наведеними в історичному дослідженні даними, того самого року станція Інгулець відправила 32,4 мільйона пудів руди, Червона — 11,4 мільйона, а станція Кривий Ріг — 8,4 мільйона пудів.

Отже, за обсягами відправлення залізної руди Карнаватка суттєво випереджала кілька інших залізничних пунктів Кривбасу.

Водночас станція працювала не лише з рудною сировиною. У 1913 році звідси також відправили 116 608 пудів хліба. Це демонструє, що залізничний вузол був важливим для перевезення різних категорій вантажів.

Як Карнаватка працювала після Другої світової війни

Під час Другої світової війни залізнична інфраструктура Кривого Рогу зазнала значних руйнувань. Після звільнення міста постало питання відновлення транспортного сполучення та промислових об'єктів.

21 травня 1944 року близько тисячі комсомольців і молодих робітників Жовтневого району, який нині має назву Покровський, долучилися до відновлення залізничної лінії Карачуни — Карнаватка. До робіт залучали молодь із місцевих рудників та учнів старших класів.

У наступні роки станція продовжувала обслуговувати промислові підприємства. У 1950-х роках вона входила до Долгінцевського відділка Сталінської залізниці, а з 1958 року — до Криворізького відділка.

У тогочасних газетних публікаціях згадуються працівники станції, їхні виробничі завдання та організація руху вантажних потягів.

Зокрема, у 1958 році станція відправляла по сім-вісім вантажних маршрутів на добу. Серед працівників були начальник станції, чергові, машиністи паровозів, складачі поїздів, стрілочники та вагарі.

Одна з останніх відомих згадок про роботу Карнаватки датується груднем 1959 року. За інформацією газети «Червоний гірник», 11 грудня станція прийняла 70 вагонів залізної руди, призначених для відправлення на «Криворіжсталь». Однак через нестачу вивізних паровозів сформований маршрут простояв на коліях дев'ять годин.

Чому станція Карнаватка зникла з карти Кривого Рогу

Наприкінці 1950-х років територія станції опинилася в зоні розширення промислової території рудоуправління імені Дзержинського. Землю планували використовувати для розміщення відвалів пустих порід, тому подальше існування залізничного об'єкта стало неможливим.

На момент закриття Карнаватка мала чотири залізничні колії. Наприкінці 1950-х років станцію демонтували, а її колишня територія згодом опинилася під промисловими відвалами.

Карнаватський залізничний міст через річку Саксагань проіснував дещо довше. Його розібрали вже на початку 1960-х років.

Сьогодні історію цієї локації можна відтворити завдяки старим фотографіям, архівним газетам і краєзнавчим дослідженням. На світлинах збереглися зображення двоповерхового вокзалу, залізничного мосту та промислових околиць Карнаватки.

Історія станції показує, наскільки тісно розвиток Кривого Рогу був пов'язаний із залізничним транспортом. Колії, вокзали й мости забезпечували роботу рудників, а згодом самі поступалися місцем новим промисловим об'єктам. Карнаватка стала одним із прикладів такої трансформації міського простору.

Матеріал підготовлено на основі історичного дослідження Артура Дробота «Залізнична станція Карнаватка: з історії функціонування (1884 — кінець 1950-х років)», опублікованого на сайті «Історія Кривого Рогу».